путін визнав угруповання «ЛДНР» по межах Донецької і Луганської областей. Яке це має значення?

Визнання президентом Росії Володимиром Путіним угруповань «ДНР» та «ЛНР» як «незалежних держав» не дає чіткої відповіді на одне з ключових питань. Чи визнано їх в нинішніх межах, які контролюють бойовики на Донбасі, чи в ширших межах – адміністративних межах Донецької і Луганської областей. Це дуже принципове питання, адже інакше створюється постійний привід для війни, коли російські війська разом з бойовиками захочуть, наприклад, піти «звільняти» решту Донбасу від українських сил. У вівторок 22 лютого президент Росії пояснив, що визнання відбулося саме в межах Донецької та Луганської областей.

«Що стосується кордонів, в яких кордонах ми будемо визнавати ци республіки. Ми їх визнали, а відтак визнали і їхні конституції. А в конституциях прописані кордони в рамках Донецьуої та Луганської областей – в той час, коли вони були у складі України», – сказав Володимир Путін 22 лютого.

Це трохи зміна, бо минулого тижня коли дума звернулася до президента Путіна визнати угруповання «ДНР» та «ЛНР» і 21 лютого – в день «визнання» – переважали коментарі, що визнання відбудеться в де-факто межах, які контролюють нині бойовики.

Наприклад, Андрій Клімов, голова комітету у закордонних справах Ради Федерації, говорив 21 лютого: «Ми говоримо про ці території в кордонах, які встановленній тепер».

Але потім коментарі почали більше схилятись в бік, що мовляв, визнано в межах Донецької та Луганської областей.

Справді, бойовики, захопивши в 2014 значно більші терени, аніж вони контролюють зараз, провели під дулами автоматів псевдо «референдуми» про незалежність, які ніхто не визнав.

Потім голова комітету Держдуми Росії у справах СНД, депутат-комуніст Леонід Калашников уточнив, що визнання Росією мається на увазі в межах, які займали Луганська та Донецькі області в 2014 році – на момент початку конфлікту на Донбасі. «ЛНР, ДНР окреслюють свої кордони самі, ми свої кордони Росії окреслюємо самі», – сказав російський депутат.

У вівторок речник Кремля Дмитро Пєсков сказав журналістам, що Москва визнає «ДНР» та «ДНР» в «тих кордонах, в яких вони самі себе проголошували», пославшись на «референдуми» 2014 року.

При цьому Пєсков не відповів на питання, чи включають «кордони» «ЛДНР» Маріуполь. Українські війська звільнили захоплений бойовиками Маріуполь на азовському узбережжі Донеччини у 2014 році.

А ватажок угруповання «ДНР», яке в Україні визнано терористичним, Денис Пушилін в ефірі російського телебачення заявив, що «кордони» обох угруповань визначені «в рамках Донецької та Луганської областей».

«Лінія розмежування», «межі» і «кордони»

Треба зауважити, що обидва угруповання мають «закони» про кордони і «конституції». І ними їхні межи визначені адміністративними межами Донецької та Луганської областей.

«В цьому й полягає весь, як-то кажуть, фокус з цими визнаннями. Де-факто статус не змінився. Ми й знали що ОРДЛО контролюється Росією, що там є російські війська і статус кво був легалізований. Але представники так званих «ЛДНР» з понеділка дуже гучно говорять, що згідно з їхніми так званими «конституціями», їхній так званий «суверенітет» поширюється на всю територію Донецької і Луганської областей», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода український політолог Геннадій Друзенко.

Територія Донецької області становить 26,5 тисяч квадратних кілометрів, а угруповання «ДНР» контролює менше 30 відсотків цієї площі.

Територія Луганської області становить 26,6 тисяч квадратних кілометрів, а угруповання «ЛНР» контролює менше 32 відсотків цієї території.

Привід для ширшої війни

Ті, з яким говорило Радіо Свобода, кажуть, що саме оцей момент – нинішні межі угруповань «ЛДНР» по лінії розмежування і ширші адміністративні межі Донецької та Луганської областей – можуть створити постійний привід для війни – аби розширити терени, контрольовані бойовиками.

«Я думаю, що військові дії в тому чи іншому вигляді дійсно неминучі. І невипадково мова зараз йде про кордони «народних республік» у тій уяві, в якій це внесено в їхні «конституції» – тобто, це кордони Луганської та Донецької областей. І ось вже від Ніконова (В’ячеслав Ніконов, перший заступник комітету Держдуми Росії з закордонних справ – ред.) ми почули, що треба вимагати звільнення територій від українських військ, які там незаконно перебувають», – каже в інтерв’ю російський політолог Микола Петров.

Тарас Березовець, український коментатор з міжнародних питань, також вказує на небезпеку офіційної легалізації російських регулярних військ на окупованих теренах Донбасу.

«Цей сценарій був у них з самого початку. Бо в так званих «конституціях» цих «народних республік» записано, що вони утворені в рамках на момент проведення «референдуму». А ця територія включала більшість нині звільнених українських територій – Маріуполь в тому числі. Те, що вони будуть претендувати на всі території, а Росія відповідно заявить, що це їхні, визнані «конституцією» території і ми, мовляв, визнаємо їх не в рамках фактичних територій, а тих, що записані в «конституціях», – пояснює Березовець.

«А оскільки договір про військову співпрацю підписаний, це означає, що Росія задекларувала претензію на ці території – це відкладений наступ. Те, що буде наступ на ці території – сумнівів не підлягає. І російські війська вже знаходяться на українській території», – додає експерт-міжнародник в інтерв’ю Радіо Свобода.

Грузинський прецедент

Багато хто вказує, що прецедент розширення меж, що контролюють бойовики-сепаратисти до адміністративних меж вже було розіграно Росією в Грузії під час війни 2008 року.

Тоді Росія силою з допомогою свого війська вийшла на адміністративні межі Південної Осетії (Цхінвальського району) і Абхазії і розпочала «бодеризацію» – силове і неузгоджене встановлення кордонів.

Каха Кемухлідзе, грузинський експерт з питань безпеки, каже в інтерв’ю Радіо Свобода: «Це були чотири територіальні одиниці, які Росія окупували після серпневої війни 2008 року. Це ущелина Великого і Маленького Ліахви, Фрониська ущелина (Південна Осетія), Кодорська ущелина в Абхазиї і Азалгорський район колишньої Південної Осетії. Загалом це 122 населених пункти і села. А з окупованих грузинських території це 10-15 відсотків від загальної площі окупованих територій».

Легалізація регулярних військ Росії

Ще співрозмовники Радіо Свобода звертають увагу на небезпеку вже офіційної чи напівофіційної присутності російських військ на окупованій частині Донбасу. Раніше Росія спростувала цей факт – хоча її війська і російські найманці там були.

А тепер можуть навіть бути введені нові сили після «договорів» про дружбу і взаємодопомогу Москви з угрупованнями «ДНР» та ЛНР».

«Тут є небезпека – коли будуть посунуті російські підрозділи на лінію розмежування, на лінію фронту. І оскільки вони будуть обстрілювати наші війська – наші будуть відповідати. Загинуть російські військові. Путін пояснить потім, що напали на нас, напали на наших «миротворців» – вони ж їх «миротворцями» називають, а не просто військами. І буде прецедент як з Південною Осетією», – каже в інтерв’ю Тарас Березовець.

«Вони створять прецедент – обстріляють наших, наші будуть відповідати і у відповідь Путін відасть команду до наступу на нашу територію. Це може статися в будь-який момент. Це питання може бути кількох днів, тижнів, або років», – додає експерт-міжнародник.

Костянтин Соркін, аналітик московського Центру Карнеґі, теж припускає, що тепер бойовики можуть оперувати поняттям «відновлення територіальної цілісності».

«Вони можуть відновити бойові дії для встановлення їхньої територіальної цілісності. Це може означати спалах напруги та відновлення бойових дій на підставі їхніх територіальних претензій, які можуть так чи інакше включати і російські сили», – каже Соркін.

Ще небезпеку експерти бачать і в можливості ультиматуму з боку Кремля – мовляй, нехай українська армія вийде за межі Донецької і Луганської областей.

«Війна вже фактично йде. І точкою підпалу України буде саме так зване «звільнення» отих районів Луганської і Донецької областей, які наразі контролює Київ. Тобто, це не загроза, а боюсь, це те, що може відбуватись вже завтра, – каже в інтерв’ю Геннадій Друзенко. – Ми маємо стояти і воювати – це наша земля. Ба більше – на Донбасі найкраща ешелонована оборона, яка є в Україні. Якщо по кордону з Росією та Білоруссю десь там є діри, то там – це єдина ділянка України, де у нас є добре підготовлена оборона. Іноді – і на те нема ради – треба воювати!»