«Коли тебе уб’ють – то не страшно. Дуже страшно втрачати побратимів»: воїн 3-ї штурмової з Авдіївки

Гнітюча атмосфера. Розбиті ворожою артою та КАБами місто і його промзони, цілодобові стрільби – це перше що згадує про Авдіївку боєць 3-ї штурмової. Усього кілька днів тому Олександр пережив найжорстокіші бої з окупантами на коксохімічному заводі в Авдіївці.

Напередодні Третя штурмова була терміново передислокована для посилення українських військ у район Авдіївки. Ситуація була надзвичайно критична. Наші бійці підривали живу силу противника, вели інтенсивні бої на руїнах будинків та стримували навали окупантів. Тиждень без повноцінного сну й відпочинку давали відсіч. Відстрілювались з вікон будинків, укривались від ворожих обстрілів у підвалах. Та перебуваючи майже в повному оточенні окупантів не втрачали бойового духу й виконували завдання до самого відходу з міста.



У бою неспівмірних сил наші бійці демонструють справжню відвагу мужність і героїзм, наголошує Олександр.

Вони вірять, що пройдуть парадом по Хрещатику. А Олександр вірить, що ворогів усіх понесуть в домовинах. Бо, як би не було складно, наші бійці збирають волю в кулак і нещадно б’ють ворога. Кожен момент на війні є героїчним, каже Олександр.

Ця історія порятунку теж проймає до мурах. Воїн точно народився в сорочці, ділиться Олександр. Найважче на війні – це втрачати побратимів, резюмує боєць 3-ї штурмової.

Олександр завжди тримає біля серця оберег. І ділиться, що в критичні моменти починаєш вірити в усі вищі сили. А ці критичні моменти, якщо ти на передовій, наступають чи не щохвилини.

Усього декілька днів тому Олександр пережив найжорстокіші бої 3-ї штурмової з окупантами на коксохімічному заводі в Авдіївці. То були найвиснажливіші бої … По 60 авіаційних бомб – вдень і вночі. Ворожі обстріли з артилерії та РСЗВ. Безперервні штурми на броньованій техніці та навали піхоти противника. Окупанти застосовують фосфорні снаряди, від яких загораються цистерни з мазутом, а отруйний смог розповсюджується всією територією заводу.

Та попри усе пережите пекло, Олександр щодня рветься в бій, бо має потужну мотивацію. Сашко ділиться, що найбільше хлопці чекають на перемогу.

Олександр знову  повернувся до своїх побратимів у саме пекло війни аби нещадно нищити ворога. І найбільше його бажання, аби усім нам було не байдуже. Аби усі ми сьогодні зосередилися на головному - на нашій перемозі.

А ще Олександр дуже дякує за допомогу і підтримку Соборному хабу.

Вірити в ЗСУ та усіма силами наближати нашу перемогу радить Олександр та щодня зі своїми побратимами продовжує мужньо оберігати наш сон у відносно мирних містах.