Що означає рішення ЄСПЛ і чому його називають перемогою України

Минуло вже майже 7 років з того моменту, як Росія переступила українські кордони. Відтоді війна не припиняється. І триває на різних фронтах.

Україна має захищається не лише зброєю, а й дипломатично, юридично та інформаційно. 14 січня з одного із цих фронтов прийшла хороша звістка.

Європейський суд з прав людини ухвалив перше, проміжне, рішення у справі "Україна проти Росії". ЄСПЛ прийняв скаргу Києва на порушення прав людини у окупованому Криму. Тепер її будуть розглядати по суті.

"Українська правда" поговорила з кількома експертами, які професійно опікуються кримською тематикою та, зокрема, працюють на "юридичному фронті" війни.

Ми запитали їх про те, що означає рішення Європейського суду, якими можуть бути його наслідки – юридичні, політичні та гуманітарні, а також що далі має робити українська влада.

Іван Ліщина, заступник Міністра юстиції України – уповноважений у справах Європейського суду з прав людини

Іван Ліщина

ФОТО: РАДІО СВОБОДА

Центральне питання – це те, що Європейський суд визнав прийнятною скаргу України на порушення прав людини в період між 27 лютого і 18 березня 2014 року.

Починаючи з 18 березня, Російська Федерація визнає в себе наявність ефективного контролю над Кримом. Але до цього моменту вони не визнають і кажуть, що це була територія України і Україна несе відповідальність за всі порушення.

Особисто я думав, що це питання перенесуть на стадію розгляду по суті, як це відбулось у справі "Грузія проти Росії – 2". Але, як ми бачимо, Європейський суд вирішив, що Україна надала достатньо матеріалів, а Росія надала достатньо пояснень, для того, щоб вирішити це питання.

Таке рішення означає, що РФ мала контроль над Кримом і Севастополем до 18 березня. Тобто дипломатичні, політичні, юридичні подання РФ, які засновуються на факті "референдуму", втрачають будь-який сенс.

Бо Європейський суд встановив, що Росія вже мала контроль над територією в момент проведення "референдуму". І відповідно, "референдум" не мав жодного сенсу, бо це була вже окупована територія.

Очевидно, що це рішення буде використовуватись при розгляді справи Міжнародним судом ООН, в тій частині, яка була подана Україною. Це буде використовуватись дуже широко українською дипломатією.

Що важливо? Що це не політична заява, це не заяви політиків. Це рішення суду. Тобто суд розглянув аргументи обох сторін і прийшов до висновків, встановив факти. 

Переглянути це рішення неможливо. Ці факти вже встановлені – доводити їх ще раз вже не потрібно. Це вже не те, що Україна каже одне, Росія – інше. Достатньо просто послатись на це рішення, щоб будь-хто зрозумів, чому ви вважаєте, що Крим було окуповано задовго до так званого референдуму.

Раніше заяви, які подавались до Європейського суду щодо періоду між 27 лютого і 18 березня 2014 року, не могли бути розглянуті. Бо Суд не міг встановити той факт, що Росія мала контроль. Зараз цей факт встановлений, і розгляд таких скарг розблокований.

Які тепер дії українського уряду – нам скаже Європейський суд. Буде процедура, буде обмін поданнями, напевно, якісь додаткові докази будуть подаватись. В якійсь моменти будуть засідання, де будуть допитані свідки.

Це довгий шлях. Це питання 8-10 років від сьогодні до рішення по суті.

Сергій Заєць, правозахисник, експерт Української Гельсінської спілки з прав людини

Сергій Заєць

ФОТО: UA.KRYMR

На що слід зважати: Європейський суд є дуже обережним. Він не вирішує політичні питання, питання "чий Крим" прямо.

Тобто Суд не каже, законно чи незаконно Росія "приєднувала" Крим. Але Росія контролює – цього досить для того, щоб вона відповідала за те, що там відбувається.

Одне з питань, які вирішувались на цій стадії, це так зване вичерпання ефективних засобів правового захисту. Це означає необхідність оскарження порушень прав людини, звернення до судів. 

І ЄСПЛ прийшов висновку, що ці скарги не вимагають цього вичерпання, оскільки йдеться про численні випадки однотипних порушень. Тут немає сенсу оскаржувати, адже Росія завжди чинить у певний спосіб або здійснює певні порушення. 

Це питання важливе для індивідуальних скарг. Це був один із тих аспектів, який утримував Європейський суд від розгляду індивідуальних скарг. Суд фактично розблокував розгляд індивідуальних скарг. Це декілька сот скарг по Криму, не менше 300.

Може складатись хибне враження, що суд уже визнав, що є порушення з боку РФ. Ні, поки є обвинувачення, яке висунуте урядом України перед лицем Європейського суду і міжнародної спільноти проти РФ. І Європейський суд каже, так, ми ці обвинувачення розглянемо. 

Що це за обвинувачення?

• Примусові зникнення і відсутність ефективного розслідування.
  Такі випадки Суд кваліфікує за ст. 2 Європейської конвенції, яка гарантує право на життя. І держава в цьому випадку зобов’язана провести ефективне розслідування, як мінімум.
• Нелюдське поводження, тортури і незаконні затримання.
• Питання про те, чи були суди, які діяли в Криму в період з 27 лютого 2014 року, створеними на підставі закону. 
• Нав’язування кримчанам російського громадянства. 
• Порушення свободи віросповідань.
  Напади та переслідування релігійних лідерів, які не належать до Російської православної церкви, обшуки в місцях богослужінь та конфіскація релігійного майна. Йдеться про всі релігійні громади, які не належать до РПЦ. Тобто це і Українська православна церква Київського патріархату, це і ісламські громади Криму, це і греко-католицька церква, це Свідки Єгови і так далі.
• Переслідування неросійських медіа, мається на увазі неросійських за юридичною природою. 
• Порушення права на мирні зібрання і затримання учасників таких зібрань.
• Експропріацію власності у цивільних громадян та юридичних осіб. Йдеться про недержавне майно. Перед Європейським судом не може підніматись питання про захист прав держави на певне майно.
• Використання української мови в школах і переслідування україномовних дітей в школах.
• Обмеження свободи пересування між Кримом і материковою частиною України. Суд сформулював так, що воно є результатом фактичної трансформації адміністративної межі в державний кордон.
• Дискримінація кримських татар.

Поки що ми не кажемо про те, що Європейський суд погоджується з претензіями українського уряду. ЄСПЛ завжди буде вкрай обережним у своїх висловлюваннях, допоки він не ухвалить своє рішення.

Саме тому, якщо ми дивимось на текст, то тут жодного разу не використовується слово "окупація". 

Ігор Поночовний, прокурор Автономної республіки Крим

Ігор Поночовний

ФОТО: INVESTIGATOR.ORG.UA

Сьогодні маємо ще одну проміжну перемогу України у правовій війні з Російською Федерацією за окупований Крим. 

Судом констатовано факт того, що РФ здійснювала ефективний контроль над кримським півостровом з 27 лютого 2014 року, коли збройні сили РФ захопили приміщення Верховної Ради АР Крим.

Це захоплення дало змогу в подальшому кримському парламенту прийняти ряд незаконних постанов, якими держава-окупант намагалася приховати факт окупації півострова та легалізувати його входження до складу РФ.

Цим рішенням ЄСПЛ підтвердив і позицію Прокурора Міжнародного кримінального суду. Вона кваліфікувала події 2014 року в Криму саме як збройний конфлікт. Оскільки для захоплення території АР Крим та міста Севастополя РФ використовувала підрозділи своїх Збройних Сил. 

Рішення дає старт судовому процесу, у якому Україна доводитиме, що РФ, окупувавши півострів, систематично порушує права людини щодо громадян України. 

Ці численні порушення Європейської конвенції з прав людини зафіксовані у матеріалах кримінальних проваджень прокуратури АР Крим та міста Севастополя. 

Доказова база, отримана під час розслідування цих проваджень, була надана Міністерству юстиції України та у подальшому використана для доповнення та підсилення заяви України проти РФ. 

У минулому році заступник генерального прокурора Гюндуз Мамедов та заступник міністра юстиції Іван Ліщина підписали Меморандум про співпрацю. Його мета – посилення співробітництва для притягнення РФ до відповідальності за порушення прав людини та норм міжнародного гуманітарного права. 

Дар’я Свиридова, перша заступниця представника президента в АРК

Дар’я Свиридова

ФОТО: INVESTIGATOR.ORG.UA

У першу чергу, рішення є важливою перемогою України на юридичному фронті у зв’язку зі збройною агресією РФ проти нашої країни. 

Це рішення важливе не лише з точки зору того, що саме з кінця лютого РФ понесе відповідальність за встановлені порушення прав людини (а за цей час відбулось немало жахливих злочинів, як от викрадення та вбивство кримськотатарського активіста Решата Аметова). Але й для розвінчування пропагандистських гасел та міфів, які системно поширює влада РФ всі ці роки.

Фактично поставлено крапку в подальших маніпуляціях про фейковий референдум та інші прояви так званого волевиявлення "народу Криму", який "вирішив" приєднатись до складу РФ. 

Всі події з 27 лютого – це не рішення населення цієї частини території України, а військова операція РФ.

Наприклад, суд звернув увагу й на суттєве збільшення присутності військ РФ в Криму з січня 2014 року без очевидної необхідності та без погодження з владою України. А також на публічні виступи Путіна ще в ніч з 22 на 23 лютого 2014 року щодо рішення "розпочати роботу з повернення Криму до складу РФ". 

Попереду в нас не менш важлива робота – розгляд справи по суті порушень прав людини в Криму, заявлених Україною. 

По всіх заявлених фактах ми маємо представити потужну аргументацію та докази порушень з боку РФ. 

Крім того, на розгляді Суду перебувають й інші заяви України проти РФ. Зокрема щодо переміщення ув’язнених на територію РФ, політичних в’язнів. Вони подані пізніше та розгляд про їхню прийнятність та по суті ще попереду.

В цій роботі вкрай важлива злагоджена координація уряду, правоохоронних органів та прокуратури, неурядових організацій, що всі ці 7 років документували, розслідували та надавали допомогу жертвам порушень прав людини з окупованого півострову. 

І, звичайно, бути послідовними в своїй правовій позиції та запасатися витримкою, бо до рішення по суті пройде ще не один рік.

Соня Лукашова, УП