Найсильніша людина світу — стронгмен Олексій Новіков

Олексій Новіков – український стронгмен. У 2020-му році він переміг у найпрестижнішому турнірі серед стронгменів – World’s strongest man. Він другий після Василя Вірастюка тріумфатор на цьому турнірі в історії України.

Український богатир став наймолодшим переможцем цього змагання в історії й був одним із найбільш «маленьких» за вагою. Безпосередньо на турнірі Олексій встановив новий світовий рекорд: він зміг потягнути штангу вагою 537 кілограмів.

Новіков розповів про свою сім’ю, бороду та про свій шлях від худорлявого підлітка до найсильнішої людини планети, відкрив деякі деталі перемоги на WSM. Богатир поділився думкою про розвиток спорту стронгменів в Україні та світі, дав поради молоді й закликав працювати, не покладаючи рук.

НА ЗМАГАННЯХ У МЕНЕ БУВ СПАЗМ ТРАПЕЦІЇ: ХОДИВ НЕПРИРОДНІМ ЧИНОМ

- Поясніть, будь ласка, для наших читачів, що таке стронгмен?

- Стронгмен – спорт, створений для того, щоб визначити найсильнішу людину. Є важка атлетика, є паверліфтинг, є кросфіт, але немає спорту, де можна було б визначити, хто найсильніший, тому що хтось тягне багато, хтось жме багато. У стронгмені є прояв усіх показників сили. Тут важлива витривалість, розуміння, як використовувати свою силу, куди її прикладати й тому подібне.

У нас, наприклад, є така вправа, як вантаження, «погрузка». Звичайна «погрузка» – це може бути двигун від машини, сейф, де немає спеціальних ручок, щоб взяти предмет. Ми повинні самі зрозуміти, як це правильно зробити. У цьому краса цього виду спорту.

- Якщо брати фізичну складову: наскільки важко було тріумфувати на WSM? Це був ваш другий виступ на цьому змаганні (першого разу ви не змогли пробитися у фінальну частину).

- У нас було чотири змагальних дні. Кожен день після змагальної частини у мене боліло все тіло. У вправах були залучені всі м’язи (деякі більше, деякі менше). Я проявляв свій максимум у кожній вправі ще на кваліфікації до фіналу. В мене є досвід, коли я не зміг дійти до фіналу, тому одразу викладався на повну.

Чесно кажучи, було дуже важко. У мене був спазм трапеції після першого дня. Помітив за собою, що ходжу неприродним чином. Було дуже сильне напруження.

У цілому змагання видалися складними, як морально, так і фізично. Мені 24 роки, я новачок у спорті. Морально складно, тому що ти кожен день бачиш людей, на яких ще три-чотири роки тому рівнявся, на легенд нашої індустрії. Це абсолютно прояв сили: ти маєш бути сильним у ментальному плані, повинен мати холодну голову. Для мене було за честь просто виступати з ними.

ВСІ СПОРТСМЕНИ БУЛИ ГОТОВІ, АЛЕ В ДЕЯКИХ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВПРАВИ ПЛЕЧОВИЙ СУГЛОБ ВИХОДИВ ІЗ СУМКИ

- Розкажіть, будь ласка, детальніше, які саме вправи треба було виконувати у фінальній частині?

- Я пам’ятаю розклад усього турніру. У фінальній частині було шість вправ. Перша вправа – це естафета. Нам треба було підняти ковадло вагою 136 кілограмів і нести його близько 12 метрів. Потім потрібно було перебігти на «Супер Йок» – це коромисло вагою близько 450 кілограмів. У цьому форматі важливо не впустити предмет, правильно його підняти. Якщо ми швидко щось підіймаємо, можемо порвати м’язи, а це одразу закінчення змагань.

Важливо також обрати екіпірування: рукавиці або липкий рушник. Якщо ти не вгадав з екіпіруванням, то повинен «вигрібати» своїм розумом і швидкістю реакції.

Другим завданням була тяга, де я встановив світовий рекорд (537 кілограмів). Специфіка вправи в тому, що є стартова вага в 400 кілограмів, яка потім зростає. Учасники, залежно від того, чи змогли підняти цю вагу, продовжували виступ, або відсіювалися. У фінал на останню вагу в нас вийшло чотири спортсмени. Троє не потягнули штангу – потягнув я і встановив новий світовий рекорд.

Наступною вправою було перекидання пивних кеглів вагою від 18 до 25 кілограмів через планку на п’ять метрів. Їх було вісім. Коштом однієї сили ти не виконаєш завдання. Тобі потрібно направити кеглю під правильним кутом, щоб вона не вдарилася у планку і не відскочила назад. Яскравий приклад того, чому варто правильно кидати, трапився на «найсильнішій людині України». Я неправильно кинув снаряд – і мені на спину впала 30-кілограмова кришка. Цей факт теж вплинув на те, що я посів тоді друге місце.

Наступною вправою на WSM було утримання колод на витягнутих руках (по 160 кілограмів на одну руку). Всі спортсмени були готові до цього, але в деяких під час виконання цієї вправи плечовий суглоб виходив із сумки. Це специфічна вправа, адже під час її виконання суглоб перебуває не в природному положенні. Я протримав колоди 41секунду.

Наступна вправа – це ще одна естафета з ліфтом (підйом предметів). Там теж дуже важливою є техніка виконання. Останньою вправою були кулі. Оскільки переможця визначають за сумою всіх результатів, то мені було достатньо підняти чотири кулі, щоб перемогти. Я підходив до цієї вправи із хорошим запасом балів. Я підняв ці кулі найпершим і став найсильнішою людиною світу.

ФОРМАТ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗМАГАННЯ В УКРАЇНІ — ЦЕ ПРИКЛАД НАШОЇ КРАЇНИ В МІНІАТЮРІ

- Ви стали найсильнішою людиною світу – і це, безумовно, підняло ваш авторитет, хоча у вашій кар’єрі було 150 змагань, багато перемог, ви – чотириразова найсильніша людина України. На вашу думку, які перспективи стронгмену в Україні?

- Є кілька варіантів цього розвитку, але потрібно в цілому міняти концепцію змагань, переводити це в комерційне русло. Нам треба якийсь майданчик на телебаченні, щоб збільшувати популярність цього виду спорту. Крім того, важливо, щоб у організаторів на перше місце виходив розвиток спорту, а не заробіток. На мій погляд, проблема, чому спорт в Україні розвивається такими маленькими кроками, саме в цьому. Коли ви побачите міжнародне змагання і порівняєте з українськими «богатирями» (найпрестижніший турнір в Україні) ви самі зрозумієте, в чому проблема.

Я не хочу наговорювати на федерації, але різниця колосальна. Потрібно міняти концепцію, потрібно змінювати наших управлінців. Хоч як би це було прикро, але формат організації змагання в Україні – це приклад нашої країни в мініатюрі, під мікроскопом. Я прекрасно розумію, що своя сорочка ближча до тіла, але є якісь правила етикету, правила ведення справ. Ми бачимо, що персоналії, спортсмени у нас справді високого ґатунку, але є питання по інших пунктах.

- Скажіть, будь ласка, чи задовільною, на вашу думку, є сума призових, чи вистачає вам на тренування, відновлення, команду, банальний переліт, харчування?

- Нам важче отримати хороші спонсорські контракти через низьку купівельну спроможність українців. Окрім того, підтримки з боку країни майже немає. Щоб досягнути чогось, варто багато вкласти в себе.

НА СВІЙ РОЗВИТОК У СПОРТІ Я ВЖЕ ВИТРАТИВ БЛИЗЬКО ЧОТИРЬОХСОТ ТИСЯЧ ДОЛАРІВ

- Скільки показує ваш «лічильник»?

- На свій розвиток у спорті я вже витратив близько чотирьохсот тисяч доларів. Сума дуже велика: я працював лише для спорту, мені допомагала моя сім’я. Були деякі спонсори, але цього насправді мало. Всі зароблені кошти зараз я знову ж таки вкладаю в себе, щоб вигравати інші змагання. Чим більше вкладаєш, тим більше отримуєш.

- Наскільки змінилося ставлення українців до вас після перемоги на World’s strongest man?

- Люди мене зупиняли, фотографувалися, дякували. Був у Карпатах, де мені безкоштовно дали екіпірування в оренду. Мені дуже приємно відчувати повагу і любов наших людей. Деякі люди кажуть мені переїжджати в іншу країну, в США, в Англію, але я дуже радий від того, що я українець, і від того, що люди, які тут живуть, надихають мене.

«МИ КУРИЛИ ІЗ «ЗАЛІЗНИМ АРНІ»

- Я чув, що ви знайомі з Арнольдом Шварценеггером. Розкажіть, за яких умов ви познайомилися?

- Ми кілька разів бачилися на змаганнях. Опісля він запрошував спортсменів до себе додому. Ми там вечеряли. Він провів нам екскурсію по своєму дому, познайомив нас зі своїми улюбленцями: кількома собаками, двома поні.

За його звичкою, він усім запропонував сигари: ми покурили із «Залізним Арні». Я сам не курю, але в такий момент гріх було відмовити такій людині. Займатися спільною справою з такою людиною було за честь.

- Чому ви почали займатися стронгменом, вас надихнула сім’я?

- У перехідний вік люди починають шукати себе. В цілому ставлення сім’ї до цього спорту було позитивним. Бути спортсменом – це круто. Я ходив на бокс, але мені заборонили, тому що це небезпечно. Після першого виклику на змагання я закінчив з боксом.

Потім пішов у стронгмен: це важко, небезпечно, а батьки хочуть, щоб їхні діти були максимально здорові й не знали горя. Я був худим і маленьким. Повертаючись до статури, мені брат казав: «Льошо, подивись на себе, який з тебе богатир?» Я аналізую цей шлях від малого хлопця до сьогодення, я дивлюся на себе з усмішкою – і радію. Це все було не просто так.

- Які якості характеру варто мати, щоб займатися стронгменом?

- Найголовніше, потрібно любити те, чим ти займаєшся. Люди кажуть, що я цілеспрямований і працьовитий, хоча сам думаю, що я насправді лінивий. Я просто люблю те, чим займаюся.

ЗАБОБОНІВ НЕМАЄ – Є ПІДГОТОВКА

- Що ви порадили б молодому поколінню, яке хоче займатися стронгменом? Я ж правильно розумію, що не потрібно одразу намагатися підняти вагу в сто кілограмів?

- Багато людей підіймають умовно сто кілограмів неправильно і, слава Богу, якщо вони просто не піднімуть їх. Стосовно порад, то у мене є дві тези. По-перше, любіть те, що робите, і робіть це добре. По-друге, куди вкладаєш, звідти й отримуєш. Це стосується всього: і спорту, й стосунків з дівчиною, батьками, друзями, роботи, навчання. Чим більше вкладаєш своїх сил, часу, грошей, тим більше ти отримуєш.

Я сподіваюся, що люди перестануть жалітися на життя, а почнуть працювати. Все починається з себе. Якщо ми всі створимо навколо себе хороші умови, то у нас в цілому все буде добре.

- Чи є у вас свої фішки на тренуванні, чим ви відрізняєтеся від інших спортсменів?

- Я добре перемикаю свою голову, на змаганнях я входжу в режим воїна. На змаганнях, окрім цілі, мене більше нічого не цікавить. Я вмію через злість випускати в тіло адреналін. На тренуваннях не заходжу за бар’єри.

- Чи є у вас якісь забобони?

- Я думаю, ні. Раніше були. Я намагався сходити до перукаря і постригтися відповідним чином. Пізніше я зрозумів, що це не працює, бо програв змагання. Були щасливі шкарпетки, але я зрозумів, що це теж не працює – знову програв. Потім я зрозумів, що ми самі відповідальні за ті чи інші обставини. Забобонів немає, є підготовка.

ПОДОБАЄТЬСЯ БОРОДА – ДУМАЮ, ЩО ЦЕ ГАРМОНІЙНО

- Ваша борода щось означає чи це просто частина вашого стилю?

- Ні, це просто мої вподобання. Дехто пише всілякі коментарі у соцмережах. Мені подобається борода, думаю – це гармонійно. Взагалі, не розумію, чому люди думають, що краще знають, що робити іншим. Займіться своїми справами, навчайтеся, розвивайтеся – і буде вам щастя. У вас не буде часу розповідати іншим, що робити.

- Скільки вам потрібно зробити телефонних дзвінків, щоб дізнатися номер Арнольда Шварценеггера?

- Ну, я думаю – один. У мене є його номер.

Віталій Ткачук, Київ