«Розчарована» Десна

"Весна пливла до нас з Десни. Тоді ніхто не чув про перетворення природи, і вода текла куди і як попало. Часом Десна розливалася так пишно, що у воді потопали не тільки ліси і сінокоси. Цілі села тоді потопали, гукаючи собі порятунку".

Такою була славетна "Зачарована Десна" за дитинства незабутнього Олександра Довженка. Відтоді минуло якихось 100 років, а змін - ніби за віки. Сьогодні, певно, юний Сашко й не впізнав би свою велику річку, з якої пригорщами пив м’яку і чисту воду. А дорослий Довженко, побачивши її, обмілілу й забруднену, глибоко б зажурився...

Та що б там не було, а Десна і сьогодні залишається одним із найпрекрасніших символів Сіверського краю. І тому, перемістивши проект "Сім днів у регіоні" у Чернігівську область, першу розповідь ми присвячуємо саме цій потужній водній артерії, яка й досі поїть і годує, чарує красою мальовничих берегів та неймовірних світанків, приваблює відпочивальників і туристів.

ЗАМУЛЕНА РІЧКА МОЖЕ “ПОМСТИТИСЯ”

Десна - найбільша річка Лівобережної України, ліва притока Дніпра. Водночас її назва, за однією з версій, походить від слова "десънъ" - правий, правиця. Дослідники пояснюють це тим, що стародавні слов’яни, рухаючись уздовж Дніпра на північ, бачили Десну праворуч. Інша гіпотеза твердить, що назва Десни походить, імовірно, від індоєвропейського "діе"- “блищати".

Ріка бере початок у Смоленській області Росії і має довжину 1126 км. В Україні протікає територією Сумської та Чернігівської областей.

Протяжність української ділянки - 605 км, 505 із яких припадає на Чернігівщину. Русло річки звивисте, розпадається на ряд рукавів, а заплава - заболочена. Швидкість течії змінюється в залежності від пори року, а загалом вона така, що на деяких ділянках Десна має ознаки гірської річки. Люди, що полюбляють відпочинок на ній, зазвичай шукають місця з більш-менш спокійною течією, де можна поплавати, не ризикуючи бути знесеним вниз на кілометр.

Епітет "зачарована" до Десни пристав, як виявляється, не з легкого пера Довженка. Так її, розповідає заступник голови Національного екологічного центру України Олексій Василюк, ще здавна називали наші предки. А все тому, що, спокійно протікаючи роками у звичному руслі, річка несподівано, ніби "скинувши чари", може різко змінити свій шлях.

- Десна - одна з шести великих річок України - є єдиною річкою, що практично не була зарегульована. На ній не побудовано дамб, немає водосховищ, каналів. Завдяки цьому вона й на сьогодні зберегла меандруюче (звивисте. - ред.) русло та заплаву такою, якою її створила природа, - пояснює Василюк.

Саме через оте періодичне "розчарування" річки, її швидку течію та схильність до меандрування (звивистості русла), на Чернігівщині й виникають проблеми, розв’язання яких потребує багатомільйонних капіталовладень. Особливо на батьківщині О. Довженка - у Сосницькому районі. Років 10 тому річка там просто "відкушувала" шматки території села Змітнів, змушуючи людей покидати свої хати, розташовані на крутому березі. З часом у селі викопали канал і пустили русло іншим шляхом. А зараз Десна загрожує дорозі між двома райцентрами.

- Велика проблема виникла у нас біля села Велике Устя Сосницького району. Там Десна розмиває лівий берег і підходить до села, де проходить дорога з Сосниці на Борзну. Якщо ці процеси продовжаться, за кілька років ми дорогу втратимо, - розповідає в. о. начальника Деснянського басейнового управління Вадим Потапенко.

За його словами, за період спостережень з 2011 по 2017 рік біля Великого Устя втрачено 1,06 га території лівого берега. Русло змістилось практично на 23 м. Середньобагаторічна швидкість розмиву там становить 1,7 м/рік.

Прокопати канал на тій ділянці проблематично - землі розпайовані, а кошти на берегоукріплення не виділяються області вже 5 років. Суми ж потрібні - просто астрономічні! Лише на зміцнення 1,2 км берега в с. Велике Устя потрібно близько 50 млн грн. Загалом же укріплення потребують близько 100(!) км деснянського берега.

Хоча, якби фарватер чистився і річка отримувала більшу пропускну спроможність, вона б менше "хуліганила". Раніше, коли на Десні було судноплавство, на ній працювало 5 земснарядів. Нині - жодного. Відтак ріка заростає, міліє й замулюється. У замуленому фарватері вода шукає виходу, "гуляє" туди-сюди, тисне на береги й розмиває їх. Окрім того, часточки мулу осідають на дно і закривають собою джерельця, які живлять Десну. Все у природі взаємопов’язано...

Попри песимістичні прогнози, надія на зміну ситуації є. Цього літа на конференції в Києві керівник компанії "Нібулон" Олексій Вадатурський заявив про намір у 2018 році провести на Десні днопоглиблення, зробити річку судноплавною і відновити перевезення нею вантажів.

"ЧИСТИМО" ВОДУ ПІДВИЩЕННЯМ... НОРМ ЗАБРУДНЕННЯ

"Стрибаю з кручі в пісок до Десни, миюся, п’ю воду. Вода ласкава, солодка..."

За дитинства Довженка, як бачимо, вода в річці була питною. Чого не скажеш про неї сьогодні. Як відомо, Десна є одним із джерел централізованого водопостачання української столиці. Вода, що подається з Десни в оселі киян, очищена, але сирою вживати її не рекомендується. Хоча в Деснянському басейновому управлінні вважають ту воду відносно чистою.

- За нашими даними, річки Чернігівщини, як великі, так і середні, і малі, за якісним станом знаходяться на більш-менш однаковому рівні. Тому що показники, які перевищують гранично допустиму концентрацію (ГДК), там одні й ті ж - по залізу загальному й марганцю. Підвищення їхнього вмісту для нашої місцевості характерне. Річка протікає болотами, багатими на солі заліза, відповідно й вода має його підвищений вміст, - розповідає Потапенко.

Щодо фосфатів, то кілька років тому в Десні їх концентрація значно перевищувала ГДК. Це було пов’язано із розробкою у Брянській області Росії родовищ фосфатидів. Згодом їх законсервували і вміст фосфатів у Десні прийшов до норми. Хоча насправді ця норма - поняття відносне й мінливе. Тому що раніше ГДК по фосфатах становила 0,17 мг/л, а зараз - 2,15 мг/л. Фактичний же вміст - 0,5 мг/л. Як бачимо, те, що колись було потрійним перевищенням, нині - прекрасна цифра. У нормі, кажуть фахівці, також антропогенні показники і кисневий режим Десни.

Тут би й порадіти, якби не одне "але": антропогенний фактор забруднення річки залишається основним. Скидання недоочищених стоків, забудова прибережних захисних смуг, розорювання заплави, використання пестицидів для обробки полів, стікання хімікатів з опадами в річку - все це, в комплексі з наслідками глобального потепління, не дає оптимізму взяти верх. І все ж без нього - нікуди. Адже все тече, все змінюється. Ось, кажуть, і надходження до обласного екологічного фонду істотно зросли, там, дивись, і очисні десь відремонтують...

РІЧКА ЖИВЕ НЕВЛАСТИВИМ ЇЙ ЖИТТЯМ

"Вся загребельська парафiя сидiла на стрiхах з несвяченими пасками. Сходило сонце. Картина була незвичайна, неначе сон чи казка. Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсiм новий свiт. Нiчого не можна було впiзнати. Все було iнше, все краще, могутнiше, веселiше. Вода, хмари, плав - все пливло, все безупинно неслося вперед, шумiло, блищало на сонцi. Весна красна!.."

Вочевидь, Довженко любив повені на Десні. Якими ж вони були тоді? - цікавимось у Чернігівському обласному центрі гідрометеорології, де за режимом річки спостерігають понад сторіччя.

Сто тридцять років - невеликий термін для узагальнень, однак і він дозволив гідрологам класифікувати весняні повені за їхніми масштабами і нанесеними збитками. Аналіз наявної інформації про рівні води на Десні засвідчив, що найбільші повені на Десні, коли все плавало і тонуло, а люди кричали "Рятуйте!", в минулому столітті були: 1908 року (у Чернігові тоді, зокрема, вода сягнула 948 см над нулем поста); 1917-го (985 см), 1931-го (983 см), 1932-го (904 см), 1942-го (938 см), 1947-го (869 см), 1970-го (976 см).

Та це лише цифри. Уявити ж картину весняного розливу минулого сторіччя на Десні допоможе тільки безсмертний Довженко: "Хати хитало течiєю. Ревла худоба по кошарах. Позаклякали конi на припонах по шию у водi, свинi потопились. З сусiднiх задесенських сiл несло потоплених роздутих бикiв. Вода добралася до церкви, до самих царських врат. Потонуло все село"...

Останній великий розлив 1970-го пам’ятає багато жителів Чернігівщини. За класифікацією, це була катастрофічна повінь - справжнє стихійне лихо для людей і господарського комплексу, і про неї в обласному гідрометцентрі чи не найбільше інформації. Під водою тієї весни опинилося 10% території регіону. В заплавах Десни, Сейму, Дніпра та їхніх приток від паводка постраждало 157 населених пунктів. Сорок п’ять з них були повністю затоплені. У Чернігові частково або повністю затопило 45 вулиць, 1367 будинків, 16 промислових та соціально-культурних об’єктів. Збитки були колосальні! У масштабах області вода зруйнувала 186 км доріг, 95 мостів, багато житлових будинків, затопила майже 26 тисяч гектарів посівів та багаторічних трав. Загинуло багато силосу, грубих кормів, насіннєвої картоплі...

Ще якихось 7 років тому в гідрометцентрі казали, що "час великої води", за логікою періодичності, вже на підході й ось-ось має статися видатна повінь із рівнем води понад 900 см над нулем поста (вона повторюється раз на 20-30 років). Однак ні видатної, ні навіть великої повені відтоді на Десні не бачили. А влітку 2015 року рівень води в річці досяг рекордного за 130 років мінімуму - 300 см над нулем поста при середньостатистичному 680 см. І автору цих рядків, як і тисячам інших жителів Чернігівщини, не раз доводилося ходити посеред річки "пішки" або під час плавання чіплятися за піщані підводні острівці. Мілин на Десні тепер так багато, що знайти їх буває легше, ніж глибину. Від цього душу огортає смуток...

Тривожні зміни, які відбуваються на Десні, чітко проглядаються на графіку максимальних рівнів води в періоди весняних водопіль, наданому Укрінформу Чернігівським облгідрометцентром.

- На відміну від Дніпра чи, скажімо, Сейму, Десна дуже сильно реагує на кліматичні зміни. Тільки-но метеорологічні характеристики починають відхилятися від норми, річка відразу все це показує. В останні 5-7 років весна наставала на 15-20 днів раніше звичних строків, що скорочувало період накопичення води у сніговому покриві і формування паводку. Крім того, скорочувався сам період снігонакопичення. Якщо раніше скресання криги на річці починалося в останніх числах березня, то тепер це відбувається на початку березня і навіть у кінці лютого. Тобто місяць випадає. Недобір снігу, слабке промерзання ґрунту (теж дуже важлива для Десни характеристика, яка раніше сягала 1,5 м, а зараз - 25-30 см) призводить до відсутності паводків. Спостерігаємо тільки незначний підйом рівнів води у межах русла. Вода на заплаву не виходить, тобто річка живе невластивим їй життям, - констатує начальник гідрометцентру Руслан Овсєєнко.

Мріяти про катастрофічну чи “видатну” повінь, звичайно, гріх. Таке лихо руйнує не тільки надбання людства, а й саму природу. Що ж стосується розливів менших масштабів, то гідрологи вважають їх життєвою необхідністю.

Адже під час розливу річки очищають себе і заплаву від антропогенного сміття, удобрюють луки органічними речовинами, наповнюють заплавні озера, створюють умови для нересту риби. Нема цього - нема ні соковитих пасовищ, ні риби, ні чистої води.

Неможливість Десни в останні роки викидати на заплаву органіку призвела до того, що прибережна смуга річки почала заростати рослинністю (що для великої річки невластиво). А відсутність повеней позначилася на стані заплавних озер - вони стали заболочуватися і зникати. Відповідно поменшало у річці й риби.

Що буде з Десною далі в умовах глобального потепління - не знає ніхто. Очевидно, вона продовжить міліти. Вірогідність же того, що річка згодом перейде в розряд середніх, Руслан Овсєєнко заперечує.

- Десна відноситься до розряду великих річок, і передумов перетворення її на середню поки що немає. Все одно ще будуть відповідні кліматичні умови, будуть паводки, і річка буде жити", - оптимістично налаштовує він.

РАКІВ ДО СУПЕРМАРКЕТІВ ВЕЗУТЬ ІЗ ВІРМЕНІЇ

Половити у Десні рибки - одна з принад чернігівського Подесення. Любителів посидіти на березі з вудкою тут надзвичайно багато. У зв’язку із цим у Чернігові навіть започаткували фестиваль "Сорок ух" (українською - "Сорок рибних юшок"). Його відвідувачам пропонують скуштувати юшки, приготовлені за різними рецептами, а рибальські організації демонструють свої снасті та фотографії видатних уловів.

Аби дізнатися, чи є в Десні риба (бо рибалки все частіше скаржаться на її відсутність), вирушаємо до Управління Державного агентства рибного господарства у Чернігівській області.

Там дізнаємося, що загалом у Десні водиться кілька десятків видів риб. Більшість - аборигенні, тобто ті, які в річці були завжди (сом, короп, карась, щука, лящ, окунь, плотва, судак та ін.), і заселені (білий амур, товстолобик, із осетрових - стерлядь). Аби рибні запаси відтворювались, підприємці, що займаються промисловим виловом риби, час від часу власним коштом закуповують і запускають у річку дорослих особин та мальків. За державною програмою востаннє це робилося 2013 року. Тоді риби у Десну вселили на понад 1 млн грн.

- Чернігівський район по рибі чомусь вважається слабеньким. Найбільше риби у Новгород-Сіверському, Коропському, Сосницькому районах. Там кращі дно і кормова база, чистіша Десна. Хоча в останні роки через відсутність повеней риба скрізь нереститься погано, і тому її в Десні стало дуже й дуже мало, - скаржиться начальник управління Микола Каленюк.

Порахувати, наскільки риби стало менше, панові Каленюку складно. Тому уявити масштаби втрат можемо лише за цифрою зменшення обсягів вилову риби промисловиками, а це - близько 30%.

До причин, які ведуть до скорочення рибних запасів, співрозмовник відносить також замулення русла, яке вже років 25 не чиститься, забруднення берегів населенням, води - агрохімікатами від зораних у заплаві полів, і браконьєрство. Останнє - це просто стихійне лихо, адже набуло масового характеру. І хай би вже ловили сітями, що теж відбувається часто й повсюдно, а то ж б’ють рибу електровудками, не залишаючи їй шансів розмножитися у майбутньому.

- Навіть якщо мальок втіче від електровудки, він все одно, коли виросте, нереститися не зможе, оскільки був пошкоджений струмом, - пояснює Каленюк.

З цих же причин, додає він, поменшало у річці і раків. І тому у чернігівські супермаркети їх уже везуть літаком із Вірменії. Відповідна й ціна...

Рибоохоронці Чернігівщини борються з браконьєрством як можуть і як встигають. Їхній штат невеликий - усього 11 інспекторів на всю область і на всі річки, але вони стараються. Цього року, каже співрозмовник, вони - єдині в Україні, кому вдалося затримати 4 електровудки. А загалом тільки по Десні з квітня місяця ними складено 288 протоколів за браконьєрство, вилучено 718 кг риби і 636 сіток. Який це відсоток від загальної кількості не спійманих на місці злочину, порахувати неможливо. Вочевидь, люди живуть одним днем з думкою "після мене - хоч потоп".

- Все впирається у гроші. Ніхто не думає про те, що буде далі. Можна уявити, що чекає нашу Десну через несвідомих громадян, - журиться головний рибоохоронець області.

ДЕСНА ТУРИСТИЧНА

"Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим", - ці довженкові почуття і сьогодні може підтвердити кожен, хто провів на березі ріки хоча б кілька днів. Посидів із вудкою, поблукав берегом, поспав у наметі, на світанку помилувався туманом, зустрів сонце... Навіть три дні, проведені на Десні у повному спокої, наповнюють душу якимось особливим піднесенням, а тілу дарують відчуття повноцінного двотижневого відпочинку (повірте, автор це проходила). І тому в літню пору на берегах річки завжди стоїть так багато наметів із відпочивальниками. Люди їдуть на Десну цілими родинами, і хто може собі дозволити - надовго.

У довженковому дитинстві купатися чоловікам у річці було якось не заведено. А жінки боялися "змити здоров’я". Хлюпалися в Десні здебільшого діти.

Добре це чи погано, а нині, відколи українці перестали їздити у Крим, деснянські пляжі у теплу днину переповнені. Цього літа у Чернігові, на реконструйованому і вкритому свіжим піском центральному пляжі "Золотий берег" у спекотні дні яблуку ніде було впасти - чисто тобі модний чорноморський курорт!

Сплави Десною на байдарках на Чернігівщині завжди були "у моді". Близькість річки здавна сприяла розвитку водного туризму і народженню не одного покоління його любителів. Зараз на Десні можна зустріти групи як самостійних туристів, так і організованих підприємцями, що займаються розвитком активного туризму. Останні зазвичай через соцмережі збирають охочих сплавитись, за певну плату надають їм байдарки і все спорядження, інструктують і ведуть за маршрутом.

Розвиток ринкової економіки породив на Десні кілька нових видів платних туристичних послуг: сплав на плотах, катання на човнах "Дракон", яхтах, водних мотоциклах, лижах...

Піонером у справі організації сплавів на плотах був підприємець Сергій Провозін. Перший пліт він виготовив на місцевому підприємстві і презентував журналістам ще у 2007 році.

- Ідея організації туристичних сплавів виникла у мене 2003 року після подорожі єгипетським Нілом. Я подумав: на Нілі за 100 метрів від берега - пустеля, і це не заважає Єгипту мати 800 круїзних суден - 3-, 4-, 5-зіркових готелів на воді. Чому такого не можна зробити на Десні з її розкішними берегами, шовковими, мережаними заплавами й озерами луками, рибними ресурсами? - розповідав тоді Провозін.

Його проект "Сплав на плотах по річці Десні" передбачав організацію активного відпочинку на річці тривалістю 1-5 днів, залежно від обраного маршруту. Під час подорожі туристи, за бажання, мали можливість навчитися управляти плотом, ловити рибу, на берегах збирати ягоди й цілющі трави тощо. Значну увагу підприємець вирішив приділити вихованню екологічної культури поведінки на природі: все сміття туристи мали збирали й утилізувати.

За останні 10 років Провозін знайшов інвесторів і збудував цілу "флотилію" із шести плотів, які тепер катають туристів по Десні, Снову та Сейму. А його проект отримав назву "Кластер водного туризму". Адже об’єднав у собі цілий комплекс послуг: безпосередньо сплав, проживання туристів у наметах чи кемпінгах, збудованих на маршрутах, у садибах "зеленого" туризму з усіма зручностями; риболовлю, екскурсії до цікавих пам’яток та святих місць тощо. Кластер об’єднав цілу групу представників малого бізнесу, зацікавлених у розвитку туризму на Чернігівщині, дозволив створити десятки нових робочих місць.

Сплавляються ж Десною люди різного соціального і фінансового становища. На плотах гуляють весілля, святкують дні народження, проводять корпоративні заходи, дихають свіжим річковим повітрям, милуються мальовничими пейзажами Подесення, від яких часом аж перехоплює подих. Тривалість річкових походів - від 1 до 16 днів. Особливо полюбили їх кияни. Кілька разів Десною сплавлялися й великі групи депутатів Верховної Ради України...

Презентуючи відпочинок на воді, підприємці започаткували в Чернігові фестиваль "Десна туристична". Проходив він, щоправда, лише один раз - у травні 2015 року, але надовго запам’ятався чернігівцям. Його головною подією був сплав-парад різноманітних плавзасобів: водних дач і плотів, човнів і байдарок, вітрильників, еко-плотів зі сміття. Потім на них катали всіх охочих. При цьому розповідали про стан Десни, яка міліє й заболочується, закликали берегти й не засмічувати річку, прищеплювали навички екологічного туризму, пригощали рибною юшкою, розважали...

"Жили ми в повній гармонії з силами природи. Зимою мерзли, літом смажилися на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти життя", - писав Довженко. Сьогодні ж зорієнтоване на споживацтво людство, на жаль, все більше відривається від природи і втрачає цю величезну радість - жити з нею в гармонії. І природа все частіше карає за це. Десна теж попереджає, дослухаймося до неї! Чого будуть варті гроші, коли на планеті не стане ні води, ні життя?

Наталія Потапчук, ЧЕРНІГІВ