Пенсійна система Ісландії накопичила забагато грошей. Ісландці думають, що з цим робити

Це одна з проблем, яку мріяли б мати чимало інших країн.

Але якщо серйозно, річ у тому, що пенсійна система Ісландії, яку вважають однією з найбільш успішних у світі, має таку гігантську кількість ресурсів, що зараз в країні тривають дискусії, як краще вкласти ці гроші.

Активи пенсійних фондів вдвічі перевищують розмір ВВП цієї острівної країни з населенням трохи понад 370 тисяч людей. І зараз уряд на чолі з представницею "Ліво-зеленого руху" Катрін Якобсдоуттір розглядає ідею дозволити компаніям, які керують пенсійними фондами ісландців, робити більше інвестицій за кордоном.

Згідно з чинними нормами, такі інвестиції пенсійних фондів за кордон не мають перевищувати 50%.

"Система стала занадто великою", - повідомив журналістам міністр фінансів Б’ярні Бенедіктссон - представник консервативної Партії незалежності, коаліційного партнера "ліво-зелених".

"Зрозуміло, що ми не можемо обмежувати всі інвестиційні можливості внутрішнім ринком", - додав він.

"Наслідки власного успіху"

Пенсійна система в Ісландії має обсяг ресурсів, який приблизно дорівнює 200% валового внутрішнього продукту (ВВП) країни, приблизно 50 мільярдів доларів США.

"Система зараз стикається з наслідками свого власного успіху", - каже BBC Mundo Ханс ван Меєртен, професор європейського пенсійного права з Утрехтського університету, Нідерланди.

В Ісландії діє система обов’язкової участі у пенсійному фонді, пояснює дослідник, як і у багатьох економіках Європи.

Але, на відміну, наприклад, від Нідерландів, в Ісландії набагато більше свободи у виборі пенсійного фонду.

Ще одна відмінність полягає в тому, що участь також є обов’язковою для самозайнятих, зазначає ван Меєртен, тоді як у більшості європейських країн це не так.

Такі функції відрізняють ісландську пенсійну систему від інших. Її визнали "найкращою пенсійною системою у світі" у жовтні, згідно з Глобальним пенсійним індексом, підготовленим Інститутом Mercer-CFA, визнаним показником, який щороку порівнює пенсійні системи в 43 країнах, які представляють країни, де мешкає 65% населення світу.

У цьому рейтингу пенсійним системам присуджують бали залежно від трьох найбільших критеріїв - самодостатності системи (40% від загальної оцінки), стійкості (35%) та нормативної бази (25%).

У 2021 році Ісландія набрала найвищий бал - 84,2 бала у рейтингу. Її пенсійна система має такі сильні сторони, як "доволі щедра" державна пенсія, а також приватна пенсійна система, яку добре регулюють і якою добре управляють, і високі пенсійні внески.

Нідерланди та Данія посіли друге та третє місця у списку.

Ісландія "дуже добре підготовлена до бомби уповільненої дії, яку ми бачимо всюди: до старіння (населення. - Ред.)", — каже ван Меєртен.

"У країні унікальне поєднання приватних та державних пенсій, яке значною мірою запобігає бідності у похилому віці для працюючих та непрацюючих".

Як функціонує ця система?

Коротко кажучи, пенсійна система спирається на три стовпи: державну пенсію, яку виплачує держава, обов’язкову трудову пенсію, до якої роблять внески працівники та роботодавці, та добровільну приватну пенсію.

• Державна пенсія, яка фінансується за рахунок податків.

Вона має дві форми. Базова пенсія охоплює все населення, крім людей із найвищими доходами. Існує ще додаткова державна пенсія, яка також має обмеження щодо особистих доходів.

• Другий рівень - обов’язкова трудова пенсія.

Закон встановлює мінімальний внесок у розмірі 12% заробітної плати, з них працівник сплачує 4%, а роботодавець 8%.

Проте найпоширенішою схемою внесків у країні є внесок у 15,5% від зарплати, за якої роботодавець сплачує 11,5%, а працівник 4%. Така схема склалася завдяки перемовинам із профспілками.

Закон встановлює, що для тих людей, які накопичили заощадження протягом 40 років роботи, розмір пенсії має становити щонайменше 56% від середнього доходу, отриманого за роки праці, та має виплачуватись довічно, згідно з даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Остаточний розмір пенсії залежить від обсягу накопичених коштів, але також має, щонайменше, бути прив’язаним до індексу споживчих цін.

• І третій стовп - це добровільні заощадження.

Працівники приватного сектору можуть вийти на пенсію у 67 років, а працівники державного сектору - у 65 років. Проте більшість людей продовжують працювати заради вищої пенсії.

Захист від великих ризиків

Ця острівна країна з населенням лише 370 тисяч людей, економіка якої сильно залежить від туризму, не уникла міжнародних економічних циклів підйомів та спадів.

Криза, спричинена банкрутством американського інвестиційного банку Lehman Brothers у 2008 році, і Велика криза, спричинена "токсичними іпотечними кредитами", паралізували величезний банківський сектор Ісландії у 2008-2009 роках, майже знищили національний фондовий ринок і призвели до того, що пенсійна система втратила понад 20% своїх ресурсів.

У 2008-2009 роках країна була охоплена протестами через наслідки світової фінансової кризи. Але країна швидко впоралася

Зіткнувшись із цією кризою, країна вирішила бути набагато більш обережною у майбутньому і захистити себе від міжнародних фінансових ризиків.

Але тепер, коли деякі з ісландських пенсійних фондів наближаються до допустимої межі інвестицій за кордоном, почали лунати заклики до підвищення допустимого рівня.

Дискусія непроста, бо чим більше грошей інвестують за кордоном, тим більше шансів постраждати у випадку нової кризи.

У будь-якому разі влада попередила, що будь-яке посилення інтернаціоналізації пенсійних фондів має бути поступовим та відповідати тенденціям розвитку національної економіки.

Противники пропозиції стверджують, що великі зміни можуть дестабілізувати місцеву валюту у час, коли країна стикається зі скороченням туристичного сектора через пандемію Covid-19.

Фактично у розпал пандемії Covid-19 у 2020 році центральний банк Ісландії уклав угоду з пенсійними фондами про припинення інвестицій за кордон на шість місяців з метою захисту обмінного курсу національної валюти - ісландської крони.

Асоціація пенсійних фондів Ісландії пропонує повністю скасувати ліміт інвестицій або, як альтернативу, встановити ліміт у діапазоні від 60% до 65%.

Поки що коаліційний уряд, який складається з лівих, правих та центристів-аграріїв, оцінює різні сценарії, перш ніж зробити пропозицію для досягнення консенсусу.