Дитяча лікарня, переселенці

Столичний пухнастик Тося ніжиться на весняному сонечку на підвіконні дитячої лікарні. Ця палата вже два тижні заміняє йому рідний дім. Кіт уважно слухає розповіді своїх господарів про війну, і по його розумних очах складається враження, що він усе пам’ятає і розуміє кожне слово. Бо тварини теж пережили страшенний стрес, розповідає Тосина хазяйка Оксана. У дитячій лікарні родина киян живе вже 2 тижні.



Родина втікала від війни з Києва до села на Чернігівщині. Коли і там стало небезпечно знайшли прихисток у Прилуках.

4-річний Матвійчик лежить з отруєнням, лікарі дуже добре піклуються про маленького пацієнта і він швидко йде на поправку, розповідає бабуся. Днями родина вже планує повертатися додому до Києва.

Другий поверх дитячого стаціонару відведено під потреби переселенців. Ще недавно їх було 18, на сьогодні залишається 8. Хтось живе по тижню-два, хтось проїжджає транзитом. Є й такі родини, що живуть тут від початку війни.
 
І якщо з ліжками поки що проблем немає, то з харчуванням справді виникають. Бо дитяча лікарня орієнтується на дитяче населення. А тут тричі на день треба годувати цілі родини. Тому виникають серйозні проблеми із забезпеченням продуктами.

У харчоблоці дитячої лікарні дівчата готують обід. Запашний супчик, вівсянку та буряковий салат – все свіже та гаряче. Кажуть, роботи під час війни додалося вдвічі більше. Та роботи вони не бояться, головне аби було з чого готувати, бо з продуктів асортимент не великий. І вони вже стомилися видумувати з нічого щось смачненьке.

Лише завдяки підтримці волонтерів та небайдужих містян дитяча лікарня сьогодні якось виживає.

Персонал дитячої лікарні – це справжні герої, які вдень і вночі стоять на варті здоров’я та спокою не лише маленьких пацієнтів Прилуцького району, а й переселенців з найгарячіших куточків України.