Людей катували і вбивали: репортаж із села Ягідне біля Чернігова

Розстріляні, закатовані та померлі від задухи. У Ягідному, це село біля Чернігова, п’ятий день шукають цивільних, загиблих під час російської окупації. Російські війська пробули тут майже місяць. У селі знищена більшість будинків. Понад 300 людей тримали в підвалі школи, зрідка дозволяючи вийти на вулицю. У підвалі люди помирали від задухи й молилися, аби українська армія розбила школу разом з окупантами. За тиждень після того, як Збройні Сили звільнили Ягідне, люди намагаються повернутися до мирного життя, хоча це важко, каже житель села Микола Бульченко. Він, як і багато його односельців досі не може спати, болять ноги від постійного сидіння в підвалі.

***

Київська траса на під’їзді до Ягідного. На дорозі побита техніка та цивільні машини.

Київська траса на під’їзді до Ягідного

На стратегічному шляху біля Ягідного та сусідньої Іванівки йшли важкі бої між українськими та російськими військовими. На узбіччі згорілий танк, на проїжджій частині нерозірвана міна та залишки снарядів реактивної артилерії. Ось одна із позицій окупантів, спали вони тут, під мостом. Тепер про присутність російських військ нагадує сміття та залишки сухпайків. Там, де ночували окупанти, нині живе собака. Їсти те, чим годують російських солдатів, відмовляється.

Сухпай росіян

Їсти те, чим годують російських солдатів, відмовляється

Поблизу автомобільної розв’язки кинута росіянами гармата.

Російська гармата

Саме з цієї гаубиці біля села Іванівка російські війська розстрілювали Ягідне. Навкруги сотні порожніх ящиків з-під боєприпасів та десятки невикористаних снарядів.

Наслідки обстрілів в Ягідному – на двох із чотирьох вулиць немає вцілілих будинків. Частину з них розстрілювали з артилерії, а в цей будинок росіяни били з гранатомета.

В цей будинок росіяни били з гранатомета

Так перевіряли, чи є там люди. Бронетехніку паркували просто впритул до будинків, як і ці вантажівки та машину зв’язківців.

В будинку Валентини Сараян якраз стояв один із БТРів росіян. Вона пригадує, як побачила прихід окупантів в село.

"Поїли, піднімаємося, а тут БТРи стоять і вони так зазирають. Боже мій! Ось, дивіться, куди вони поставили, під самі вікна!"

Валентина Сараян

Валентину, як і решту людей з Ягідного, росіяни загнали у підвал школи. Каже, там не було чим дихати й жінка двічі ледь не задихнулася. Найстрашніше ж для неї було, коли росіяни змусили копати яму біля школи.

В школі Ягідного росіяни облаштували свій штаб, а до підвалу загнали понад 3 сотні людей. Наймолодшому було 3 місяці, а найстаршій 93 роки. З підвалу на вулицю випускали максимум раз на день.

Школа у Ягідному

Тетяна пригадує, коли її сину треба було взяти теплі речі, її змусили співати гімн Росії.

"Він заставляв за те, щоб ми пішли в село взяти дитині одяг, співати гімн Росії. Ми не співали, сиділи в підвалі і цього не робили!"

Тетяна

Зараз у школі роздають гуманітарну допомогу і там лишаються люди, які втратили житло.

Гуманітарна допомога

До підвалу нас провів Олег Тураш, який був тут весь час окупації. З його слів, від задухи у цьому підвалі померли не менше 10 людей.

Тіла померлих складали в тому ж підвалі. Коли росіяни дозволяли ховати людей, Олег разом із ще двома чоловіками робив це на кладовищі. Закопували по декілька людей в одній могилі.

Олег Тураш

Тоді, каже Олег, росіяни обстріляли кладовище. Двох людей поранило уламками.

"Під’їхали, постояли біля нас. Тільки від’їхали – і одразу нас накрило!"

В Ягідному вже 5 день шукають похованих у братських могилах та просто на городах жителів села. Зі слів волонтера Ігоря, його команда вже викопала і доставила до Чернігова 17 людей, 13 із них цивільні.

Ігор, волонтер

"В період окупації, за інформацією місцевих жителів, тут були братські могили. Там ховали і цивільних людей та військових, які були розстріляні. Є випадки, коли були зв’язані руки, переламані щелепи і вистріли в потилицю. Двох хлопців із логістичної компанії, ми знайшли їх в підвалі, зі зв’язаними руками, на колінах і в потилицю застрелені".

Микола Бульченко час окупації згадує як найгірший період життя. В підвалі школи, каже, думав лише про те, щоб українська армія звільнила село.

Микола Бульченко

"Ми навіть хотіли, щоб школу розвалили, щоб ми живі зостались і вони звідти пішли. Вже не було терпіння."

За тиждень після вибиття російських військ у Миколи досі болять ноги від постійного сидіння, а сну майже немає.

Нині ж у селі працюють вибухотехніки, які збирають тисячі снарядів, залишених росіянами, та зі складів, які підірвали українські військові. Поліція документує свідчення людей про злочини. Люди ж намагаються повернутися до мирного життя, наводять лад в оселях, чекають на скло і будматеріали та розповідають, що у них покрали росіяни.

Люди намагаються повернутися до мирного життя

В Ягідному залишається жити половина довоєнного населення. На запитання, чи є майбутнє в села після російської навали, Тетяна відповіла так.

"Я не можу вам дати відповідь на це питання, я не знаю".

Більше — у відео: