Ічнянщина, Припутні - тут побував «рускій мір»

В зруйнованому селі на Ічнянщині лелеки будують собі гніздо. Життя триває. І ми відбудуємо, кажуть селяни.


 
Від будинку Надії Дейнеги із села Припутні залишилися лише стіни і дах, всередині він повністю вигорів. Вигнавши родину його окупували орки. Жили в ньому, як скотина та перевертали все з ніг на голову, а коли виходили з села на зло вирішили підпалити хату, розповідає господиня.

Жінка водить кімнатами свого будинку, точніше тим що від них залишилося, і пригадує як щасливо і весело родина жила тут до 24 лютого. Нічого не залишилося і від головної кімнати у будинку пані Надії після приходу орків. Така ж сама ситуація і на кухні, про існування якої нагадують лише рештки обгорілої побутової техніки.

У будинок Людмили потрапив снаряд, після вибуху від житла не лишилося і сліду. З хати з мамою повибігали в халатах та капцях пригадує жінка, зараз живуть по людях без документів та речей.

У Припутнях окупанти все перевернули з ніг на голову. Танками руйнували все на своєму шляху. Побачили магазини – в’їхали в нього БТРом, виваливши стіну, та повиносили все до нитки, розповідає дід Іван. Його орки із 5 разів намагалися розстріляти, та чоловік мабуть народився в сорочці.

Дружина Івана пані Марія каже орки в селі наробили такого, що і року не вистачить аби все відновити. Дід Іван у свої 73 дуже вправно бігає, каже натренувався під час війни бігати від орків. Це він біжить показувати обгорілий ворожий танк, який залишився на людських городах. Дід Іван рвучко застрибує на танк і проводить екскурсію.

А ось у цьому будинку, від якого залишилося лише згарище, окрім господарів жило ще п’ятеро переселенців з Чернігова, розповідають селяни.

Чи не найбільше у Припутнях постраждала саме центральна вулиця. Практично кожне подвір’я окупували орки, а коли відходили нещадно спалювали все на своєму шляху. На цьому дворищі вигоріли сараї, гараж, залишився кістяк від фури.

Ічнянці потроху оговтуються від пережитого пекла війни. Починають ремонтувати та відновлювати свої будинки та двори.

Життя бере своє. Лелеки знову прилетіли у своє гніздо, у Припутні.

Звісно що на відбудову знадобляться роки. Але ніхто вже ніколи не поверне їм втрачених рідних, близьких і дорогих серцю людей. І це найстрашніше з усіх жахіть, які їм довелося пережити. Бо нема нічого ціннішого за людське життя. А скільки життів мирних українських життів забрала ця клята війна…