Донька військовослужбовця за місяць зібрала гроші на авто для батька

Ці автомобілі будуть передані ЗСУ.

Для волонтерів нема нічого неможливого. Від початку повномасштабного вторгнення кожен українець вступив у боротьбу за перемогу. І надзвичайно надихає, що до ланцюжка волонтерів активно доєднуються діти. Історія про Яну, яка протягом місяця збирала кошти на автівку для свого тата-військовослужбовця, вже розлетілася усією Чернігівщиною.



Ця сильна духом дівчинка у свої 16 вже навчається у військовому ліцеї і мріє бути захисником як її тато. Сьогодні все місто радіє разом з Яною, бо омріяна автівка стоїть на Центральній площі міста та готується до відправки на передову. Лишилося додати останній штрих – розмалювати її у захисний піксель. І до цього процесу долучаються усі містяни, аби внести свою часточку у нашу перемогу.

Підрозділу, де служить тато Яни, дуже потрібен автомобіль. Таку потребу нині мають чи не всі армійці. Бо пересуватися, виконувати поставлені перед ними завдання неможливо без транспортних засобів. З допомогою небайдужих прилучан і не тільки, за місяць Яні вдалося зібрати 200 тис грн. на омріяне авто для тата.

А ці дітлахи це Янині помічники. Зачувши про благодійну акцію діти організували свій власний блок-пост, зібрали 20 тис. грн. і передали їх Яні. А сьогодні прийшли розфарбовувати автівку в піксель.

До речі, доставити автівку із закордону для Яниного татка допомогли волонтери від благодійного фонду «Вільна країна». Вони ж організували символічну акцію на Центральній площі міста.

Поруч стоїть ще одне авто, на яке збирали кошти благодійним фондом «Вільна країна».

Війна на жаль, триває… Вона не так далеко, як може здатися. Там, на фронті, – чиїсь тата, мами, чоловіки, дружини, брати, сестри, сини і доньки. Ті, хто не жаліються на втому, ті, які заслуговують спати на сухому і теплому ліжку в обіймах своїх коханих чи дітей.

Яна дякує усім, хто не пройшов повз благодійного збору. Разом прилучани зробили дуже гарну справу і тільки так ми пришвидшуємо нашу ПЕРЕМОГУ. У єдності наша сила, і ніхто нас не здолає, поки ми, українці, невтомно прагнемо бути разом.