Росія приховує міжнародних злочинців

"Своїх не кидаємо" - фраза російської пропаганди, що стала мемом у глобальному павутинні, з якої спостерігачі то сміються, то дивуються. Як зазначають військовослужбовці української армії, вони регулярно спостерігають випадки, коли росіяни поспіхом залишають свої позиції, забуваючи про своїх братів зі зброї. Те ж стосується поранених та полонених. З іншого боку, російські олігархи, шпигуни, агенти, які колись допомогли або продовжують допомагати режиму путіну у збагаченні, можуть розраховувати на допомогу господаря кремля. Принаймні поки що в цьому зацікавлений “цар”. Про одного з таких "помічників" і йтиметься у розслідуванні.

Після 2014 року, коли росія анексувала Крим та розв’язала війну з Україною, проти багатьох російських олігархів та чиновників було введено санкції. Це означало, що вони не могли офіційно в’їжджати на територію країн ЄС, а також вести бізнес із цивілізованим світом. У той самий час прибуток від корупційних схем необхідно було "відмити" і "від гріха подалі" вивести на Захід. Якщо до санкцій у них це не викликало особливих труднощів, то після – виникли серйозні проблеми. Для цього їм потрібні були посередники.

Одним із таких став операційний директор німецької платіжної системи «Wirecard». Особливістю цієї системи було те, що вона працювала з "ризикованими операціями", з якими звичайні банки не хотіли зв’язуватися - online-казино, сайти з "фільмами для дорослих", ПВК (приватні військові компанії). Незважаючи на "брудну" діяльність, справи у Wirecard йшли добре, і компанія збиралася купити Deutsche Bank - головний банк Німеччини. Однак у 2020 році «Wirecard» стала банкрутом, оскільки в ході перевірки німецького уряду з’ясувалося, що компанія зберігала 2 млрд євро на Філіппінах, які не були вказані у звітності. Крім того, проблеми з фінансовими документами перевірка виявила в Сінгапурі, ОАЕ, Ірландії. На той час журналісти назвали такий злочин – “афера століття”. Головним підозрюваним саме став операційний директор «Wirecard» Ян Марсалек.

Ян Марсалек – операційний директор «Wirecard»

Ця людина стала вважатися "своєю" для путіна досить давно. Ян Марсалек став співробітником у «Wirecard» у 2000 році. Після цього на нього вийшов російський полковник розвідки Андрій Чупригін.

Андрій Чупригін – полковник ГРУ у відставці

Тоді кремль активно вербував молодих авантюрних австрійців і Марсалек, очевидно, був таким. Наприклад, після отруєння родини Скрипалів у 2018 році, Ян Марсалек серед знайомих трейдерів вихвалявся, що має “таємні документи з формулою «Новичка»”. У підтвердженні причетності до співпраці з російськими спецслужбами можна віднести приліт австрійця до сирійської Пальміри, одразу після того, як звідки витіснили бойовиків ІДІЛ.СМОТРИ ТАКЖЕКремлевско-Западная война, или “Лавров опять берет на понт”Марсалек без сорому говорив, що відвідував Сирію на запрошення військових рф. Крім того, австрієць підтримував тісну дружбу з колишнім співробітником управління справами президента рф Станіславом Петлінським, який допомагав Марсалеку укладати контракти у Лівії. Також примітний і офіс, в якому працював операційний директор Wirecard, а точніше його розташування - навпроти Генерального консульства російської федерації.

Місцерозташування колишнього офісу Яна Марсалека в Мюнхені - поряд з Генеральним консульством рф

Після того, як діяльність компанії було розкрито, в останній вечір роботи «Wirecard», 18 червня до авіакомпанії «Jetx aviation» зателефонував колишній депутат австрійського парламенту Томас Шелленбахер і забронював приватний рейс з Відня до Мінська на 19 червня 17:00 на Макса Майєра. Про це парламентаря попросив колишній високопосадовець австрійської розвідки Мартін Вайс. Інший ексрозвідник австрійської розвідки Егісто Отт особисто доставив Макса Майєра в аеропорт. Прибувши до Мінська, Майєр надав свій паспорт на прикордонному контролі, який не викликав підозри у білоруських прикордонників, оскільки повністю відповідав усім критеріям цього документа. Однак після з’ясувалося, що номер паспорта не зареєстровано в жодній із країн ЄС. Крім того, людина на фото в документі була точною копією Яна Марсалека, якого на той момент розшукував Інтерпол. Біля аеропорту він сів у машину з номерами, які використовують білоруський КДБ для зовнішнього спостереження та прибув до готелю «Hilton».

Паспорт на ім’я Макса Майєра, виготовлений для Яна Марсалека, очевидно, австрійськими спецслужбами на прохання кремля.

Німецькі слідчі запросили у білорусі інформацію про приліт Яна Марсалека і отримали ствердну відповідь. Проте записи з камер спостереження під час прибуття злочинця було видалено. Крім того, за словами білоруської сторони, з Мінська Марсалек не виїжджав. Формально це так, адже до республіки білорусь, за документами, злочинець не приїжджав. Замість нього там знаходився нікому не відомий Макс Майєр, який наступного дня після прильоту вирушив до росії. Природно, німецькі слідчі звернулися з питанням про місцезнаходження Марсалека до кремля, на що отримали негативну відповідь.

У той самий час Макс Майєр, він же Ян Марсалек, був неодноразово помічений у москві під охороною фсб. Вдалося з’ясувати, що він має відразу три місця проживання. Квартира в житловому комплексі «Аеробус», поряд з метро «Аеропорт», у селищі Роздори, Одинцовського району та у селищі Сади Майєндорф, неподалік резиденцій Сечина та путіна. А 2021 року Ян Марсалек, який рік проживав у росії під ім’ям Макс Майєр, отримав російський паспорт уже на ім’я Германа Баженова.

Ян Марсалек сідає в автомобіль, поряд із входом у житловий комплекс «Аеробус», москва.

Житловий комплекс «Аеробус» у москві

Але чому, здавалося б, австрієць, операційний директор “брудної” шахрайської платіжної системи, завербований російськими спецслужбами, удостоєний охорони з фсб та розкішного життя поруч з першими особами кремля? Адже серед іноземців безліч таких завербованих російськими спецслужбами агентів, але далеко не всі удостоєні "почестей", як Марсалек. Справа в тому, що після анексії Криму і аж до викриття діяльності Wirecard, австрієць більше 40 разів відвідував росію і прилітав, крім москви, до Казані, Санкт-Петербурга і Нижнього Новгорода. Примітно, що такі візити могли тривати лише по кілька годин і часто проходили під покровом ночі, а в деяких випадках Марсалек міг кілька разів на добу злітати з Європи до росії і назад. При цьому рейси були приватні. Ймовірно, що таким чином він перевозив гроші чиновників і бізнесменів з рф, ту саму “брудну готівку”, яку Марсалек “відмивав” за допомогою Wirecard. Звідси і охорона від фсб, і російський паспорт, і сусідство поруч із путіним та Сечиним. Але назвати це "почестями" навряд чи можливо. Очевидно, Марсалек так багато знає, що його посадили в “золоту клітку”, побоюючись, що після затримання австрійця поліціянтами Інтерполу, в ЄС отримають масу секретної інформації про корупційні схеми кремля, завербованих агентів в Європі та інші незаконні справи.

"Своїх не кидаємо" - фраза, яка в цьому випадку набула ще одного сенсу. Інше прислів’я – “Тримай друзів близько, а ворогів ще ближче” – можна сказати доповнює пропагандистський слоган 2022 року. Адже будь-який “друг” у таких справах, які провертав Ян Марсалек за дорученням кремля, наразі стає ворогом, якщо потрапляє до рук непідконтрольних рф правоохоронців. Очевидно, що росія стала притулком для міжнародних злочинців, яких, як показує час, вона сама й створила.