Як допомогти дитині пережити втрату близької людини на війні? - пояснює психологиня

Коли в країні йде війна чи не кожна людина зіштовхується з втратою. Коли, нажаль, гине хтось з близьких чи знайомих. Тож як переживати втрату, скільки часу нормально бути в скорботі та як говорити про це з дітьми?



Тривалий час ми живемо в передчутті, в переживаннях та страхах. Звісно кожен намагається налаштуватися на краще. Але іноді трапляються ситуації, до яких ми не готові. І тоді настає шокова реакція. Коли наша психіка та свідомість не готова це приймати. Це може бути ситуація завмирання або крику, агресії, коли руйнуються наші внутрішні опори. На жаль, єдиної реакції немає, каже психологиня. Тут без підтримки не обійтися.

Діти орієнтуються на дорослих. Якщо у дорослих є сили сприймати, проживати, підтримати, плакати та говорити, то діти будуть на це дивитися й повторювати.

Від початку повномасштабної війни кількість дитячих звернень до психолога зросли в рази.

Горе завжди суб’єктивне. Ми не можемо його виміряти за якоюсь шкалою, адже хтось кричить, а хтось завмирає та ніби проживає його всередині. І тут дуже важливі слова підтримки та присутність. Та все ж, якщо є така можливість, то найкраще почуття болю і розпачу обговорити з фахівцем.