Пасічники у 6-му поколінні тримають майже 200 бджолиних сімей

У будинку сім’ї Хромеєвих завжди пахне медом та воском. 5 поколінь поспіль  ця родина займається бджолярством. Сьогодні батько сімейства Анатолій продовжує багаторічну традицію, тримають бджолине господарство у селі Журавка що на Варвинщині.

А сьогодні пану Анатолію вже допомагає його син Дмитро. Із покоління у покоління бджолярі передають безцінні знання та вміння. Кожен наступник вносить свої ідеї. Господарство сім’ї Хромеєвих налічує майже 200 бджолосімей.  Вони живуть у незвичних вуликах. Оригінальні будиночки для бджіл виготовляють із нетрадиційних матеріалів.



Використовують таки матеріали вже 6 років. На впровадження інноваційного рішення вплинула значна вартість деревини. Як розповідає Анатолій Хромеєв, 1 кубічний метр пиломатеріалів на той час коштував близько 8 тис. грн, а вуликів з такої кількості деревини виходило небагато. Тож вирішили знайти аналог.  Бажання оптимізувати та здешевити виробництво вуликів перетворилося на справжнє дослідження.

Планували зробить з верболозу, але не получилося. Зупинилися ж на оригінальній ідеї – виготовляти вулики з очерету.

Сьогодні найактивніше виробництвом займається Дмитро. І хоча освоювали технологію довго, нині виготовлення однієї деталі займає лічені хвилини. Та це лише завдяки випрацюваній майстерності, кажуть у родині Хромеєвих, бо така робота не з простих.

Утеплюють вулики теж  виключно природними матеріалами. У сімейній скарбниці збереглася родинна реліквія, саме цю ідею пан Анатолій запозичив у предків.

Вулики з очерету та рогозу мають значну перевагу – легкість. Звичайний дерев’яний вулик важить близько 40 кг. А от очеретяний вулик легший у 10 разів.

Взимку бджолярі заготовляють матеріали, обслуговують вулики. Напровесні у невеличких будиночках прокидаються справжні мегаполіси, 80 тис. бджіл починають збирати мед з перших квітів, з перших 10-12 градусів тепла.

Бджолярі забирають не весь мед, частина завжди залишається у розпорядженні маленьких трудівниць. Перший мед збирають коли відцвітають сади, завершується ж сезон соняшниковим або падієвим медом – з яблук та груш.

Та найприємніший навіть не процес збору меду, зізнається пан Анатолій. Він щиро радіє, коли виходять нові матки, закладають нові бджолині родини, відводки.

За мед, пилок та прополіс бджолярі віддячують дбайливим доглядом. У тандемі з невеличкими, але працьовитими комахами допомагають запилювати сади, квіти, городину. Від батька до  сина, від дідуся до онука передають важливе ремесло, що несе добро людству.