Генетичний код української родини. Вишивка у житті Віталіни Крутько

У житті Віталіни Крутько, вчителя української мови та літератури Іржавецького ліцею, вишивка присутня 20 років. А почалося все з «Заповіту» Кобзаря.

Надихнувшись вічним  «і мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, не забудьте пом’янути незлим тихим словом», Віталіна Олексіївна взяла до рук голку і кольорові нитки.

А далі жінка удосконалювала майстерність вишивки на концертних костюмах для донечки. Шила і вишивала. На кожен виступ дівчинка мала нове вбрання. Сьогодні вишиванок, сукенок більше двох десятків.



У творчому доробку вишивальниці понад 100 робіт. Весільні рушники, скатертини. У вишивці головне – позитивні думки, ділиться пані Віталіна.

Серед дорогих серцю робіт – карта України. Її жінка почала вишивати з перших днів війни. Вишивала з вірою і надією.

Зразки майстриня бере з найрізноманітніших прикладів, орнамент на улюбленій сукні донечки зі звичайного господарського пакету. За вишиванням майстриня відпочиває. Бо вишивка – то молитва без слів, зізнається Віталіна Крутько. В ній – генетичний код роду України. Це головний оберіг людини. Так було і так буде.