У Линовиці попрощалися з загиблими захисниками Юрієм Фалевичем та Віктором Кормою

Війна забирає найкращих. Забирає тих, хто не роздумуючи сказав - хто як не я. Вкотре Линовицьку громаду огорнула скорбота.

6 травня в центрі Линовиці плакали серця. Громада схилила голови перед героїчним подвигом тих, хто віддав своє життя за Україну. Назавжди повернулися до рідного дому двоє мужніх захисників – Юрій Анатолійович Фалевич та Віктор Павлович Корма.

Юрій Фалевич народився на Полтавщині. Згодом разом з батьками переїхав до Линовиці. Тут у Линовицькому ліцеї Юрій Анатолійович здобув освіту. В школі його згадують як привітного, відповідального, доброго учня.

У Линовиці він знайшов своє кохання. Одружився, виховував дітей, працював. У селі його знали та поважали всі. За щирість, за добре слово. Юрій завжди радо йшов на допомогу, розповідають його односельчани.

Загибель воїна – це невимовний біль та смуток для родини. Героїчний подвиг Юрія Фалевича залишиться в пам’яті громади. Назавжди.

З перших днів повномасштабного вторгнення Юрій Фалевич став на захист рідної Батьківщини.



23 квітня 2025 року Юрій Анатолійович Фалевич загинув під час виконання бойового завдання. Єдиного, коханого, найкращого сина, чоловіка, тата втратила родина.

Поряд із родиною Юрія Фалевича біль втрати розділяють рідні Віктора Корми.

Віктор Павлович народився в селі Богданівка. Дорогу у світ знань тоді ще маленькому Віті відкрила Богданівська загальноосвітня школа. Він був душею компанії. Завжди привітний, усміхнений, добрий, веселий. Таким його пам’ятають у рідному навчальному закладі.

У 2014 році коли війна прийшла в Україну, Віктор Корма не залишився осторонь. Без вагань пішов захищати Батьківщину. Потім повернувся до мирного життя, доки 24 лютого 2022 року війна знову не постукала у двері.

20 квітня 2025 року Віктор загинув. До останнього подиху він був вірний військовій присязі. Його не дочекалася дружина, не дочекалися його сини.

Перед труною стояли на колінах, метроном відлічував хвилину мовчання. 6 травня до храму із квітами йдуть сотні людей, йдуть, аби попрощатися з тими, хто віддав своє життя за незалежність Батьківщини.

Юрій Фалевич та Віктор Корма відтепер боронять українську блакить. Вони повернуться до рідної громади ще не раз. Вранішньою теплою росою і дрібним вечірнім дощиком. Першою зорею, сходом і заходом сонця. Впадуть на оселі туманом і неодмінно торкнуться ніжним вітерцем до рідної щоки. І нехай вони вже ніколи не будуть поряд з нами, але назавжди залишаться серед нас.