Майже 50 років присвятила медицині: довгожителька з Прилуччини відзначає 100-річчя

Фото: «Срібнянщина».

18 червня жителька Олексинців Срібнянської громади Зінаїда Пантелеймонівна Щербина відзначає 100-річний ювілей. Жінка майже 50 років життя присвятила медицині – з них 45 років пропрацювала у місцевому фельдшерсько-акушерському пункті.

Про це пише «Срібнянщина».

18 червня Зінаїда Пантелеймонівна Щербина з Олексинців відзначає 100-річчя.

Ще дитиною вона пережила голодомор 1932-1933 років, молодість припала на складні воєнні та післявоєнні роки, а потім голод 47-го.

Жінка 45 років пропрацювала у місцевому фельдшерсько-акушерському пункті.

У 1946 році Зінаїда Пантелеймонівна закінчила повний курс теоретичного і практичного навчання в Роменському медичному училищі і отримала свідоцтво №68 «акушерки-фельдшериці».

Спочатку її направили працювати у Срібнянську райлікарню, через два місяці призначили завідуючою Гриціївським фельдшерсько-акушерським пунктом.

«Село в ті роки було багатолюдним, майже кожен день пологи. Вдома тоді народжувались дітки, і молодій медичці допомоги чекати не було звідки: «швидка допомога» тоді була – дід Пилип на конях», - йдеться у повідомленні.

У 1950 році Зінаїда Пантелеймонівна перейшла працювати акушеркою у рідне село Олексинці. Фельдшерсько-акушерський пункт з 1944 року знаходився у хаті Демиденків, котрих вислали з села під час розкуркулення. Приміщення стояло в низині, тож в негоду і весною там були сирі стіни і дуже вогко та холодно. Та й до самого медпункту важко було добратись хворим.

У 1962 році Зінаїда Пантелеймонівна вже завідувала сільським ФАПом, тож звернулася до голови колгоспу, щоб артіль побудувала нове приміщення ФАПу в селі. Будували всім миром.

Сільська медичка турбувалася, аби ФАП мав належний вигляд. Для цього вона часто їздила до Чернігова.

В село звозили меблі, інвентар, інструменти, прилади із Чернігова, Березівки, Срібного – щось списане, щось відремонтоване, а що і нове.

Село було велике, працювали школа і дитсадок, багато олексинчан трудились на фермі і тракторній бригаді, на фермі був відкритий профілакторій.

Медикам роботи вистачало. Прийом у ФАПі, потім обслуговування викликів, патронаж маленьких дітей. Треба побувати і в школі, і в дитсадку. І на ферму заглянути, і про здоров’я механізаторів потурбуватись. Підготувати санітарну дружину на змагання, організувати сільських донорів. Ще завжди ж собою носила важку сумку із ліками, бо в будь-яку мить дня чи ночі може комусь з односельців стане зле.

На пенсію Зінаїда Пантелеймонівна пішла у 69 років.

Наразі жінку зігріває турбота про неї рідних людей, найбільше сина Петра, який постійно опікується мамою.