На фасаді Прилуцької гімназії №2 увіковічнили пам’ять Героїв, випускників навчального закладу

На подвір’ї прилуцької гімназії №2 стихли голоси школярів. 26 вересня родина навчального закладу тихо та скорботно згадує своїх випускників, на чиї долю випали жорстокі бої за Україну. Тих, кому посмертно судилося зватися Героями українського неба.

Небо, для якого вони стали крильми, щитом. Цього дня на фасаді школи відкрили меморіальні дошки трьом мужнім воїнам – Богдану Гречаному, Миколі Бачишу та Ярославу Походні. Вони були випускниками цього навчального закладу.

Саме тут починалася їх дорога. Із першого дзвоника, з підручника з читання, з першого дванадцять у щоденнику. Та життя цих воїнів були обірвані війною.

У скорботі за загиблими присутні схилили голови у хвилині мовчання. У тиші вшанували випускників навчального закладу. Меморіальні дошки воїнів урочисто відкрили рідні захисників.

Цього дня вся громада низько схилила голови перед подвигом воїнів-захисників. Їхня мужність та жертовність назавжди залишиться в пам’яті прилучан.

Серед випускників гімназії №2 Богдан Гречаний. Сьогодні урочисте право відкрити меморіальну дошку захиснику мали його дядько Юрій Джевага та хрещена мама Лариса Тютюнник.

Жінка згадує, її хрещеник полюбляв спорт, тож обрав професію, пов’язану саме з ним. Богдан вступив до Чернігівського педагогічного інституту на спеціальність фізичне виховання. Після навчання працював на підприємствах рідного міста.

Згодом одружився. У шлюбі з дружиною Анною народився син Денис. Коли почалася війна, Богдан з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист батьківщини.

Вірний військовій присязі він мужньо виконував бойові завдання. 9 жовтня 2023 року під час операції на Харківщині Богдан Гречаний загинув.

Його відвагу відзначили високою державною нагородою – орденом «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно.

Ще один загиблий випускник – Микола Бачиш. Він мав добру душу, був веселим та завзятим хлопчиком, згадує його мама Віра Маміч.

Де він з’являвся, там завжди був сміх. Сьогодні вона прийшла, аби відкрити меморіальну дошку своєму сину, якого сюди колись за року повела до першого класу.

Вже далі професію Микола отримав у прилуцькому професійно-технічному училище. Потім пройшов строкову службу в армії. Жінка каже, 20-річним хлопцем її син пройшов службу в зоні АТО.

Потім він повернувся до мирного життя, одружився. У шлюбі народилася донька. А у 2022 році, коли ворог знову пішов на Україну зі зброєю, Микола не залишився осторонь.

Він повернувся на фронт, де побратими називали його Джокером. Сміливий і відважний, він рятував поранених, виносив їх з поля бою, ризикуючи власним життям.

Жаль. Жінка розповідає, востаннє спілкувалася з сином за декілька годин до його загибелі.

За бойові заслуги Микола Бачиш нагороджений відзнакою «Сталевий хрест». 30 червня 2022 року він загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині, посмертно відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Наймолодший з трьох героїв – Ярослав Походня.

Воїн, що обрав військову службу ще у юному віці. Він народився 8 лютого 2000 року в селі Жовтневе на Прилуччині. З першого класу навчався у школі №2, вже тоді мріяв про армію.

У 2015 році Ярослав вступив до чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, а згодом до військової академії в Одесі. 27 серпня 2017 року він склав присягу на вірність українському народові. Його шлях був шляхом воїна.

У боях на Донеччині 20 травня 2022 року він загинув, виконуючи бойове завдання. За вірність службі Ярослав Походня відзначений почесним нагрудним знаком «За досягнення у військовій службі» ІІ ступеня, орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а також орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня посмертно. У Ярослава залишилась дружина та маленький синочок, який так і не встиг побачити тата.