Військовому з Прилуччини посмертно присвоїли звання Героя України

Фото: В’ячеслав Чаус.

Старшому солдату Анатолію Миколайовичу Степаненку із Срібнянської громади посмертно присвоєно звання Героя України. Під час свого останнього бою чоловік врятував життя двох побратимів та забезпечив повернення контролю Сил оборони над ключовою позицією.

Про це у своєму Telegram-каналі повідомив начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус.

Найвище звання та орден «Золота Зірка» присвоїв своїм Указом Президент Володимир Зеленський. Документ підписаний 24 лютого 2026 року, в четверту річницю повномасштабної війни.

Анатолій Степаненко – старший солдат, якому назавжди 54 роки. Народився в селі Карпилівка. Навчався в місцевій школі, потім здобув професію тракториста-машиніста. Далі – строкова служба в десантно-штурмових військах. Працював за професією на сільгосппідприємствах. Одружився. Виховував трьох дітей. 

Коли отримав повістку – став на захист країни. Служив у лавах 24-ї ОМБр імені Короля Данила.

8 травня 2025 року поблизу Часового Яру  ворожий артобстріл знищив позицію наших бійців. Тоді саме Анатолій, незважаючи на контузію, допоміг побратимам вибратися з-під завалів та вийти з-під мінометного вогню. Усі залишилися живими.

15 травня чоловік зміг розпізнати напрямок ворожого наступу. Сам ліквідував двох ворогів. Це змусило решту групи росіян відступити.

3 червня разом із побратимами замінували шлях, яким рухалася ворожа техніка. Усе це під щільним вогнем артилерії, кулеметів та FPV-дронів. Завдання було виконане. Броньована машина противника підірвалася при спробі проскочити лінію оборони.

Із 5 на 6 серпня Анатолій пішов на своє останнє завдання. Це була наднебезпечна операція – Анатолій визвався добровольцем. Тоді росіяни розбили одну зі стратегічних позицій і звʼязок з українськими бійцями був втрачений. Відновити контроль у тому секторі, поблизу Часового Яру, планував Анатолій з двома побратимами. Військові взялися облаштувати укриття під прицільним ворожим вогнем. Тоді старший солдат Степаненко вирішив відволікти увагу ворога на себе, щоб дати змогу хлопцям закріпитися на позиції. Анатолію вдалося. Він переміщався по відкритій території, коли на нього полювали ворожі БпЛА. Він зміг дістатися траншеї – «лисячої нори». Туди ворог поцілив FPV-дроном. Обвалився ґрунт. Анатолій опинився під завалами і загинув. Його тіло вдалося дістати згодом. Він врятував життя двох своїх побратимів та забезпечив повернення контролю Сил оборони над ключовою позицією.

Анатолій Степаненко загинув 6 серпня 2025 року на Донеччині.