Майже 2 роки пробув у полоні: Прилуки зустріли воїна Сергія Баранюка

Фото: Суспільне.

11 квітня 50-річний військовослужбовець з Прилук Сергій Баранюк повернувся додому й власноруч зняв свій портрет з «Банера надії». Чоловік майже 2 роки пробув у російському полоні – потрапив туди у квітні 2024 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Він – четвертий прилучанин, якого звільнили з російської неволі. Також цього дня у центрі міста провели акцію-нагадування за участі рідних полонених та безвісти зниклих прилучан.

Про це повідомляє Суспільне.

Сергій Баранюк зняв свій портрет з «Банера Надії» та запалив «Свічку Надії» землякам, які чекають на своїх рідних.

«Дякую всім, хто турбувався за моє повернення сюди. Дякую всім, хто підтримував мене і моїх близьких. Бажаю, щоб швидше обміняли побільше наших побратимів і рідних», — відповів колишній військовополонений на вітання з поверненням додому.

Як розповіла його мати Світлана Познякова, Сергію наразі 50. Він служив у 117-й окремій механізованій бригаді.

«Подзвонив він нам і сказав, що, якщо пʼять днів не буде звʼязку, то телефонуйте в частину. Так ми і зробили. Через два тижні вже було відео з російського полону, що він там. Спочатку він був у Кіровську, а тоді вже не було від нього жодних звісток. Молилися кожен день. Чекали. І я разом з ним була у полоні. Чекала на нього дуже довго».

Як розповіла голова обʼєднання родин безвісти зниклих і військовополонених «Об’єднані серця» Таміла Хімич, до України Сергій Баранюк повернувся під час обміну 6 березня. Він – четвертий прилучанин, якого звільнили з російської неволі.

«Збирається людей більше і більше, на жаль. На жаль, звичайно, серед числа безвісти зниклих хлопців привозять «на щиті». Ми одні фотографії знімаємо з банера, а інші – чіпляємо».

Таміла Хімич розповіла: напередодні Великодня родини, які чекають на полонених та безвісти зниклих, зібралися біля памʼятника Тарасу Шевченку, аби разом запалити «Свічку Надії».

«У передвеликодній день ми хотіли запалити разом із запрошеними сьогодні вже звільненими з міста Прилуки, а також з Линовиці захисників, котрі запалять «Свічку надії», свічку віри, надії на повернення, як символ очікування, памʼяті про те, що ще не всі вдома. Насправді це дуже важко. Дуже емоційно переживати ці дні без своїх рідних. Всі чекають на Великдень, а ці всі люди чекають на своїх рідних».

«Просто дивлячись Facebook і побачивши таку акцію, я побачив людину, яку бачив у полоні. І потім мені знайшли контакти його рідних, я їм передзвонив, ми поспілкувались і вони були дуже раді, що хоч якась звістка. Будучи там, взагалі нічого не знаєш, що відбувається. Там кажуть, що Україну давно продали, вам немає куди їхати, залишайтесь тут. Такі акції коли проводяться це дуже добре. Люди, які чекають на рідних, вони мають надію, що дочекаються. Вони один одному допомагають. Вони як сімʼя велика вже», — сказав колишній військовополонений Олександр Хімич.

«Перше — це надія рідним, що все-таки хлопці повернуться. Сподівання, що живі. Це дійсно потрібно людям. Кожному. От людина повернулася з полону. Я не знав цього. Це добре. Здоровʼя йому. Хай відновлюється», — висловив свою думку колишній військовополонений Роман Тандура.

Загалом, зі слів Таміли Хімич, безвісти зниклими вважаються близько 240 військовослужбовців з Прилук та району. З них підтверджена інформація про перебування у полоні щодо п’ятьох людей.