Прилуччина попрощалась з героєм Дмитром Барановим

Прилуччина що мала б квітнути, знову вмивається сльозами, прощаючись зі своїм вірним сином. 15 квітня у глибокій скорботі Сухополов’янська громада. Смерть забрала того, хто став на заваді ворожій навалі, захистивши спокій, рідних домівок, ціною власного життя.

Дмитру Баранову було лише 28. Час найбільших надій та планів. Але тепер він у небесному строю.

Денис Росовський, Сухополов’янський сільський голова: «Сьогодні в цей день ми дійсно всією громадою висловлюємо слова найщиріших співчуттів рідним та близьким Дмитра, побратимам з приводу цієї непоправної трати, бо Дмитро загинув захищаючи нас з вами, загинув захищаючи рідну землю. Це справжній патріот, людина з великої літери, захисник, воїн світла і добра. І сьогодні в цей день обов’язок кожного нас з вами – шанувати і пам’ятати неоціненний звитяжний подвиг Дмитра, адже він поклав на алтар найцінніше своє власне життя, відстоюючи свободу, волю нашої країни».

Дмитро Андрійович Баранов народився 7 вересня 1997 року у Прилуках. Виріс у звичайній робітничій родині де з малку вчили поважати працю та понад усе любити Батьківщину. Після випуску з 9 школи він обрав шлях ремісника, став електрогазозварювальником, працював у Броварях, згодом на приватному підприємстві «Двері Бро».

Колеги згадують Дмитра як людину з золотими руками та безвідмовним серцем. Він був надійною опорою для батька Андрія Миколайовича та матері Ірини Василівни, турботливим братом для Максима, коханим чоловіком для Яни та цілим світом для донечки Вероніки.

У 2025 році Дмитро став долав Збройних сил України. Його бойовий шлях пролягав через випалені степи Херсонщини. Побратими поважали його за силу духу та щирість, за готовність підставити плече у найважчу хвилину.

Мав позивний «Ма» і користувався беззаперечним авторитетом на передовій. 3 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання Дмитро отримав важкі поранення. Декілька діб лікарі у Миколаєві вели запеклу боротьбу за його життя. Але дива не сталося. 7 квітня серце захисника зупинилось. Він залишився вірним присязі до останнього подиху.

Дмитро Баранов пішов у вічність, залишивши по собі незагоєну рану в душах рідних та вічну вдячність у серцях земляків. Він не просто воїн, він символ покоління, яке поклало своє сьогодні заради нашого завтра. Тепер він оберігатиме свою родину та рідну Прилучину вже з висоти небес.