8 статей на ялинку, або Як Володимир Зеленський владу узурпував

Політичні сюрпризи «під ялинку» - звична ознака поганого тону української політики. Але якщо в минулі роки максимальним «досягненням» до 31 грудня можна було вважати бюджет, то цього року президент Володимир Зеленський вирішив піднести самому собі по-справжньому царський подарунок - покласти під ялинку Конституційний суд.

Безпрецедентне рішення РНБО, яке дало змогу Зеленському видати указ про відсторонення голови КС Тупицького від займаної посади подається суспільству як спосіб вирішення так званої «конституційної кризи». Викликаного рішенням КСУ про фактичний демонтаж антикорупційної системи.

Влада називає цю ситуацію «конституційною кризою», хоча правильніше було б називати кризою політичною. Кризою рукотворною, бо її підтекстом відпочатку було аж ніяк не бажання відновити антикорупційну інфраструктуру, а боротьба за вплив на незалежний від Банкової орган суддівської влади.

Нагадаю, що спочатку «рецептом» подолання кризи від Володимира Зеленського були зовсім не законодавчі ініціативи, спрямовані на відновлення Е-декларування, а саме розпуск Конституційного суду.

До честі Верховної Ради, ця авантюра не пройшла через зал. Рішення про відновлення системи декларування було проведено через зал при консенсусі фракцій.

Антиправове і антиконституційне рішення Зеленського, навіть за умови громадської підтримки, є узурпацією влади. Незалежно від фігури Тупицького, на якій відверто кажучи ніде ставити клейма.

Шоу «Тупицький і ще тупіший», між тим, є історією глибшою ніж здається.

Якби Володимир Зеленський був стурбований чистотою власних рядів – очевидно ми б не були глядачами дешевого президентської вистави про відмазки заступника голови ОП Олега Татарова! І мова тут йде не просто про рейдерське захоплення КСУ – а у Зеленського за чутками вже є фігура, яка повинна замінити Тупицького на чолі КС. Фігура одного з депутатів фракції «Слуга народу», який вважається близьким до Андрія Портнова – людини, що де-факто інтегрована у владу через близьких йому людей.

Узурпація влади неправовими методами – це своєрідна дорога без повернення для політика. Тим більше політика в демократичній країні. Не дарма, навіть вічний російський президент Володимир Путін кладе в основу всіх своїх рішень легітимістський підхід – забезпечуючи їх формальними законодавчими рамками.

Згадайте хоча б приклад з «рішенням» Ради Федерації про введення військ в Україну. Інший Володимир – Володимир Зеленський, вважає за краще поводити себе так, як ніби він – як мінімум азіатський деспот, як максимум – абсолютний монарх. З одним винятком – термін повноважень монарха обмежується тривалістю життя. Або революцією.

Апетити демократичного президента обмежуються хоча б тим, що за свої дії після закінчення каденції доведеться відповідати.

І Володимир Зеленський, як автор незаконного указу, явно виходить за сферу своїх повноважень. Чим гарантовано власноруч забезпечує собі карну справу після закінчення каденції. Те що ми спостерігаємо можна охарактеризувати як, як мінімум, спробу деяких груп з оточення Зеленського не просто підставити президента. А зробити так, щоб він будь-якими способами хапався за владу – за міфічний другий термін, або іншими способами.

Тому що відтепер втрата влади буде означати вигнання, або в’язницю. Більш того, правовий хаос, який створюється діями Зеленського, гарантовано посилить в 2021 році хаос в політиці і держуправлінні. Зазначу, що КСУ вже відмовився виконувати указ президента як антиконституційний. І говорить про порушення 8 статей Основного закону.

Чим далі – тим більше дії Зеленського звужують для нього вікно можливостей. І звуження цього вікна разюче нагадує стратегію, яка використовувалася Кремлем щодо Віктора Януковича.

Послідовний загін президента в необхідний Росії сценарій. Рефлексивне управління, що змушує об’єкт маніпуляції діяти потрібним маніпулятору чином, з поступовим введенням об’єкта на потрібну траєкторію. Президент Зеленський заходить в цю вузьку кватирку російського сценарію охоче. Ведучи всіх за собою.

Наступний рік ознаменується поширенням хаосу по всій Україні. Війна всіх проти всіх, в яку будуть втягуватися все більше груп впливу і держорганів – від парламенту до силовиків, може підірвати нашу державність зсередини.

2020 рік став для України не просто роком епідемії, але роком постійних криз. 2021 може видатися таким, що на тлі його 2020 здасться прикладом стабільності!

Сергій Висоцький