Родина Галаганів: чому прокляли династію

Суспільне Чернігів разом з істориком Володимиром Пилипенком розпочинає цикл матеріалів «Найвідоміші родини Чернігівщини». Тарновські, Галагани, Розумовські, Милорадовичі – чому ці прізвища залишились в історії та що ці родини лишили після себе?

Родина Галаганів є однією із найвідоміших старшинсько-дворянських династій на Чернігівщині. Родина мала українське коріння. Хоча раніше дослідники припускали і балканське, і скандинавське походження.

Справжнім патріархом роду був Гнат, або Ігнат Галаган, який ще при гетьмані Мазепі осадив компанійський Чигиринський полк, його козаки знали й довіряли. У 1709 році він з білим прапором пішов до запорозького ретраншементу під час бою з царським військом і запропонував братської крові православної не проливати, поклявся чесним хрестом, образом Богоматері, що всім буде прощення. Коли козаки склали зброю, московити просто покосили близько 300 старшин і козаків. За це Гнат Ґалаґан отримав від Петра І шаблю й посаду полковника чигиринського (1709—1714), а потім прилуцького полковника замість Дмитра Горленка (1714—1736), а царський гетьман Скоропадський віддав у 1716 р. Сокиринці. У 1716 р. Гнат скупив у селі Дігтярах ґрунти та двори козаків і селян.

 Із цією сторінкою родинної історії пов’язана легенда про прокляття, яке козаки запорожці наклали на рід Галаганів до сьомого коліна. У це прокляття можна вірити, можна ставитися до нього скептично, але саме на сьомому поколінні чоловіча лінія родини припинилася.

Гнат Галаган виявився гарним полковником, який справді опікувався Прилуцьким полком та сприяв розвитку Прилук. Не забував, звісно, і про власну вигоду - родина швидко багатіла, скуповуючи родючі землі Прилуччини. Із 1716 року центром родинних маєтностей стають Сокиринці під Прилуками.

Вже на початку XIX століття у Сокиринцях за проєктом відомого архітектора Павла Дубровського був збудований красивий палац у стилі ампір та висаджений парк. Ініціатором будівництва був Павло Григорович Галаган, який активно долучився до проєктування палацово-паркового ансамблю.

Але, мабуть, найвідомішим представником родини Галаганів є Григорій Павлович Галаган (1819-1888 рр.).

Він уславився меценатською діяльністю, активною боротьбою за ліквідацію кріпосного права, підтримкою навчальних закладів тощо. В пам’ять про свого єдиного сина, який дуже рано помер, Григорій Галаган заснував у Києві колегію, у якій безкоштовно навчалися діти з українських земель. Колегія діяла до більшовицького перевороту 1917 року. Зараз у будівлі розмістився Музей літератури України.

Окрім гарної пам’яті, родина залишила і великий матеріальний спадок. Зберігся палац у Сокиринцях, будівля колегії у Києві, частина картинної колекції родини зараз зберігається у Чернігівському художньому музеї імені Галаганів. Окрім того, збереглися храми, меценатами яких упродовж століть були Галагани.