ВВС склала альтернативну таблицю медалей Олімпіади. Україна в ній - четверта

Коли йдеться про підрахунок олімпійських трофеїв, виникає сильне дежавю. Кожні чотири роки одні й ті ж країни розігрують медаль за медаллю - США, Китай, Росія - і Токіо-2020 не став винятком.

США виграли 113 медалей, серед яких 39 золотих. Це найкращий показник у світі.

Так чому ж такі держави, як США, є лідерами, а інші постійно пасуть задніх? У економістів та любителів статистики є кілька теорій.

Чим вища чисельність населення, тим більша ймовірність того, що країна підготує спортсменів високого класу.

"Зрозуміло, що далеко не всі можуть стати зірками світового спорту", - каже він.

Візьмемо Люксембург з населенням близько 634 тисяч людей. Його представляли 12 спортсменів у семи видах спорту і не здобули жодної медалі. Тоді як США, що посідають третє місце у світі за чисельністю населення, відправили 613 спортсменів, що взяли участь у 35 видах спорту й повезли додому більше медалей, ніж будь-яка інша країна.

BBC розробила альтернативний рейтинг, у якому розрахувала кількість виграних медалей на мільйон людей.

У цьому рейтингу крихітна європейська країна Сан-Марино з населенням трохи більше ніж 33 тисячі людей вийшла на перше місце, хоч і отримала лише три медалі. А США навіть не потрапили у топ-20, посівши 60-е місце.

Однак для успіху одного лише фактора населення недостатньо.

"Вони повинні мати можливість тренуватися. Наприклад, є спортсмени з чудовими природними даними для плавання, але їх ще потрібно розвинути. А як це зробити, якщо в країні елементарно немає басейнів".

Бідні країни, зазвичай, перемагають у дешевших видах спорту, таких як боротьба, каже економіст, тоді як багаті виграють у дорожчих, наприклад у кінному та вітрильному спорті.

Якщо взяти до уваги середній показник національного багатства країни на душу населення, то Китай і Росія (що посіли друге і третє місця у медальному заліку) дійсно успішніші, ніж США.

У цьому альтернативному рейтингу Китай посідає перше місце, Росія - друге, Кенія - третє, а Україна - четверте. Традиційний лідер, США, опинився на 15-му.

Є також культурні та політичні чинники. За словами Форреста, країни, що раніше були частиною СРСР, зазвичай, мають перевагу через сильну спортивну інфраструктуру, створену комуністичними режимами.

Країни Британської Співдружності також, як правило, виступають краще, ніж очікують, з огляду на їхні розміри та рівень добробуту. Форрест вважає, що це пов’язано з тим, що Британія була піонером розвитку сучасного спорту та прищепила цей ентузіазм до спортивних змагань іншим країнам.

Яскравим прикладом цьому є Австралія, що часто входить у топ-10 за загальною кількістю медалей.

Не менш важливим є вид спорту, який країна обирає для участі у змаганнях.

В Індії, наприклад, дуже популярний крикет, але на Олімпійських іграх в нього не грають. Також індійські спортсмени, зазвичай, демонструють гарні результати у хокеї на траві. Це олімпійський вид спорту, але командний, тому дає максимум дві медалі - одну для чоловічої збірної та одну для жіночої.

А от гімнасти, плавці та легкоатлети виступають ще й в індивідуальній першості, тому один спортсмен може завоювати кілька медалей.

Саймон Грів, керівник відділу спортивного аналізу у компанії Neilsen Gracenote, каже, що саме ці численні фактори ускладнюють прогнози підрахунку олімпійських медалей.

Якщо ви враховуєте лише такі змінні, як населення та ВВП на душу населення, ви недооцінюєте деякі з найкращих показників країни.

За його словами, минулі досягнення допомагають спрогнозувати, хто матиме успіх, але це лише приблизна оцінка.

Щоб краще оцінити олімпійських переможців, Грів враховує не лише минулі спортивні результати, але й те, як кожна країна виступала на інших міжнародних спортивних змаганнях з часу останніх Олімпійських ігор.

З огляду на це, він спрогнозував, що цього року Індія покаже свій найкращий результат. Що вона і зробила, посівши 33-тє місце за кількістю виграних медалей та побивши свій попередній рекорд - 51-е місце у 2008 році.