У школі – штаб і госпіталь, жили по хатах: село Велика Дорога під час окупації росіян

Велика Дорога, що на Ніжинщині, понад місяць була під окупацією російських військових. 24 лютого росіяни намагалися увірватися до Ніжина, отримали відсіч від ЗСУ і окопалися у цьому селі: на базі школи створили штаб і госпіталь, жили у людських хатах, ховалися у погребах, техніку паркували у дворах. За цей час вбили три людини, одна – загинула від уламкових поранень.

Крапельниці на стінах, закривавлені матраци та покинуте брудне взуття. Такий слід по собі залишили російські військові в школі.

У школі – штаб і госпіталь, жили по хатах: село Велика Дорога під час окупації росіян

"Крапельниці ось були, ось тут лежали, матраци зразу лежали. Вже працівники школи трохи прибрали. Як можна жити і гідити? Я не знаю. Знищили, можна сказати просто, школу знищили. Меблі побили, станки побили, вікна повибивали. Варвари, просто варвари зайшли у село", – розповідає староста села Катерина Подолянко.

Катерина Подолянко

За місяць окупації не менш разючих змін зазнало і шкільне подвір’я. Тут росіяни окопували свою техніку. Глибина окремих ям сягає 2 метрів. Їх тут до десятка.

"Оце ж заривали свою техніку. Понаривали кругом школи. І отам! Котловани цілі. Вони рили цілодобово. Не зупинялися. Риють і риють, гуде і гуде. Окопувалися не на жарт. Думали довго тут буть", – каже Катерина Подолянко.

Разом зі школою до 31 березня під окупацією залишалися і жителі Великої Дороги. Більшість із них, навіть маючи можливість евакуюватися, залишалися в своїх будинках поки поруч не прилітав ворожий снаряд. Так сталося із 81-річним Миколою Шовкуном, який кількома днями раніше поховав дружину:

"Тут вже терпіння не було. Я за корову і з коровою пішов. Ну вони випустили 29 березня я пішов. Вже терпіти не можна було".

Микола Шовкун

У всіх пустих людських господах росіяни жили та ховалися від обстрілів ЗСУ, техніку паркували у дворах.

У школі – штаб і госпіталь, жили по хатах: село Велика Дорога під час окупації росіян

"Зайшли в хату і я ужаснулася. Це натуральні свині. Все побили, перевернули, повикидали. Меблі витягнули у погреб і позносили туди матраци. Там собі постелили. Видно, як бомбили, вони там ховалися. Одні чоботи їхні залишилися" , – говорить дочка Миколи Шовкуна Ірина.

За цей час у Великій Дорозі згоріли 17 будинків, ще близько 50 постраждали від обстрілів. Одна людина загинула від поранення уламками, трьох людей у власному будинку розстріляли із танка.

"Пішла на переговори, сповістила сільського голову, вони мене попросили, щоб хоч людей не ображали. Говорили: "Чого ви прийшли до нас? Що ви хочете від нас?". "Ми виганять нацистів!". "Які нацисти, де вони є? У нас нема таких людей". "Нас ніхто не зустрічав вогнем, - він сказав, - а Ніжин зустрів, значить там нацисти", – каже староста села Катерина Подолянко.

ЗСУ звільнили Велику Дорогу від російських військ 31 березня. На цей момент у селі залишалися 10 людей.

У школі – штаб і госпіталь, жили по хатах: село Велика Дорога під час окупації росіян

"Українська армія пришла, як ми пораділи, дак це ви не уявляєте. Я виходила і обнімала хлопців і казала "Дякую Богу, що ви прийшли, бо ми б уже не витримали", –розповіла Катерина Подолянко.

Нині до Великої Дороги поступово повертається життя: господарі склять вікна, лагодять паркани та прибирають будинки, а ще тут після місячної паузи знову вільно гуляють домашні тварини.