День бджоляра. Пасіка - найбільш здорова справа в житті

Щоб відчути смак меду, потрібно пізнати смак праці. Таке життєве кредо у пасічника від Бога Віктора Бродацького з Ічнянщини. Більшу половину свого життя пан Віктор займається бджільництвом. Захопивсь цією солодкою справою ще з дитинства, вона стала сенсом усього життя.



Про те який мед найкращий, що потрібно знати пасічнику-початківцю та інші бджолярські таємниці у День пасічника відкриває пан Віктор. Каже, як біля бджіл попрацюєш - стільки меду й матимеш. Цей рік на диво видався вдалим для бджолярів.

Пан Віктор ділиться планами, як готуватиме пасіку до зими.

Пасічник повинен бути подібний до бджіл. Рано вставати і пізно лягати. І весь час працювати, бо корисні властивості меду важко переоцінити.

Пасіка пана Віктора розташувалася у родинному хуторі «Сімейна світлиця» у селі Хаєнки. Поблизу поля, луги та пасовиська. На подвір’ї ростуть соняхи, такі що ніби аж неба сягають. Відтак не доводиться спеціально кудись вивозити пасіку.

Чоловік каже, щоб займатися пасікою треба любити цю справу – інакше нічого не вийде. Проте проблем в пасічників нині чимало – найперше брак медоносних квітів, які знищують хімією під час обробки полів від бур’янів. Та й бджоли гинуть від цих хімікатів.

Бджіл боятися - пасічником не працювати. Вони точно не вкусять, можуть лише вжалити, жартує в розмові пан Віктор. І зізнається, що його бджоли люблять, бо він любить їх. Бо кожен вулик з любов’ю майстрував власними руками. Тому День бджоляра вважає своїм професійним святом і щиро вітає колег.