
Гнітюча атмосфера. Розбиті ворожою артою та КАБами місто і його промзони, цілодобові стрільби – це перше що згадує про Авдіївку боєць 3-ї штурмової. Усього кілька днів тому Олександр пережив найжорстокіші бої з окупантами на коксохімічному заводі в Авдіївці.
Напередодні Третя штурмова була терміново передислокована для посилення українських військ у район Авдіївки. Ситуація була надзвичайно критична. Наші бійці підривали живу силу противника, вели інтенсивні бої на руїнах будинків та стримували навали окупантів. Тиждень без повноцінного сну й відпочинку давали відсіч. Відстрілювались з вікон будинків, укривались від ворожих обстрілів у підвалах. Та перебуваючи майже в повному оточенні окупантів не втрачали бойового духу й виконували завдання до самого відходу з міста.
У бою неспівмірних сил наші бійці демонструють справжню відвагу мужність і героїзм, наголошує Олександр.
Вони вірять, що пройдуть парадом по Хрещатику. А Олександр вірить, що ворогів усіх понесуть в домовинах. Бо, як би не було складно, наші бійці збирають волю в кулак і нещадно б’ють ворога. Кожен момент на війні є героїчним, каже Олександр.
Ця історія порятунку теж проймає до мурах. Воїн точно народився в сорочці, ділиться Олександр. Найважче на війні – це втрачати побратимів, резюмує боєць 3-ї штурмової.
Олександр завжди тримає біля серця оберег. І ділиться, що в критичні моменти починаєш вірити в усі вищі сили. А ці критичні моменти, якщо ти на передовій, наступають чи не щохвилини.
Усього декілька днів тому Олександр пережив найжорстокіші бої 3-ї штурмової з окупантами на коксохімічному заводі в Авдіївці. То були найвиснажливіші бої … По 60 авіаційних бомб – вдень і вночі. Ворожі обстріли з артилерії та РСЗВ. Безперервні штурми на броньованій техніці та навали піхоти противника. Окупанти застосовують фосфорні снаряди, від яких загораються цистерни з мазутом, а отруйний смог розповсюджується всією територією заводу.
Та попри усе пережите пекло, Олександр щодня рветься в бій, бо має потужну мотивацію. Сашко ділиться, що найбільше хлопці чекають на перемогу.
Олександр знову повернувся до своїх побратимів у саме пекло війни аби нещадно нищити ворога. І найбільше його бажання, аби усім нам було не байдуже. Аби усі ми сьогодні зосередилися на головному - на нашій перемозі.
А ще Олександр дуже дякує за допомогу і підтримку Соборному хабу.
Вірити в ЗСУ та усіма силами наближати нашу перемогу радить Олександр та щодня зі своїми побратимами продовжує мужньо оберігати наш сон у відносно мирних містах.
Новини по темі:







Коментарі (0 шт):
Додати коментар:
Останні новини
У ліцеї на Прилуччині працює осередок “Захисту України” - вчаться керують дронами на симуляторі, збирати гвинтівки
У Ладанському ліцеї функціонує оновлений осередок «Захисту України». Коштом громади тут відремонтували приміщення, кошти держсубвенції – майже 80% – спрямували на закупівлю нового обладнання і меблів. Тут ліцеїсти опановують практичні навички: збирають гвинтівки, керують польотами дронів на симуляторі, надають домедичну допомогу. Детальніше
21.04.2025
На Чернігівщині затримали підозрювану - встановлювала «відеопастки» на залізниці.
29-річна безробітна жителька Чернігівщини встановлювала «відеопастки», щоб коригувати удари РФ по ешелонах ЗСУ на території області. Їй загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Детальніше
21.04.2025
10 мільйонів гривень спрямували на ямковий ремонт доріг у Прилуках
У Прилуках виділили 10 мільйонів гривень на ямковий ремонт 10 тисяч квадратних метрів доріг. Роботи стартують 23 квітня, розпочнуть ремонтувати дорожнє покриття з вулиці Земської. Детальніше
20.04.2025
На щиті до рідного міста повернулися Герої - Олександр Романюк та Дмитро Юденич
Сонячної, здавалося б безтурботної весняної днини Прилуцька громада схиляє голови в пошані. Прилуки знову втратили своїх захисників. 19 квітня місто огорнула скорботна тиша і невимовний біль. Надто рано, надто гірко. Двом захисникам цього дня відкрились небесні ворота. Олександр Романюк і Дмитро Юдинич ступили в останню путь з рідної землі у тишу вічності. Детальніше
18.04.2025
Ні шоколадним глазурям на великодній здобі: як ми на ресторанній кухні традиційну паску випікали
Яка ж то невимовна насолода – споглядати, як підходить великодня здоба. Як тісто виростає на очах, стає пухким та заполоняє своїм ароматом усе довкола. Воно мов живе підморгує і розмовляє. Детальніше
Всі новини