Батуринський палац: незламна історія відродження

Історія палацу Кирила Розумовського як символу української державності, спротиву та повернення історичної пам’яті.

Батурин — відроджена столиця Гетьманщини, що зберігає у собі багатовікову спадщину. Це історична перлина України, де в минулому розташовувалась резиденція гетьманів. Історія Батурина має багато сторінок і відіграє важливу роль у формуванні української ідентичності. Особливе місце в ній займає період Гетьманщини — маловідомий і недооцінений в масовій свідомості. Саме Батурин дає змогу краще зрозуміти цей етап української історії.

Палац у Батурині — архітектурна домінанта, що розташована на мальовничому пагорбі біля річки Сейм. Його зведення ініціював гетьман Кирило Розумовський, який повернув столицю козацької держави з Глухова до Батурина. Для будівництва грандіозного палацового ансамблю він запросив видатного архітектора Чарльза Камерона. Так з’явився триповерховий палац у стилі класицизму, який і сьогодні вражає своїми масштабами та естетикою. Цей палац — символ спроб Розумовського повернути автономію Гетьманщині, зміцнити її суб’єктність і провести низку реформ, зокрема військову та судову.

Історія палацу пов’язана не лише з державницькими амбіціями Розумовського, а й з трагедією. Після його смерті у 1803 році будівництво припинилося. Хоча за однією з версій палац зводився для матері гетьмана, більшість істориків стверджують, що в ньому так ніхто і не проживав. Споруда перейшла у спадок сину Андрію, який жив за кордоном, і через відсутність господаря почала занепадати. Згодом Батуринський маєток було передано державі, і після пожежі палац остаточно втратив свій первісний вигляд.

Протягом XIX–XX століть Батурин пережив серію спустошень. У 30-х роках вирубали липовий парк, під час Другої світової війни будівля постраждала від авіаудару. Однак у 2009 році палац було відреставровано за ініціативи Віктора Ющенка. Цікаво, що напередодні він запросив до Батурина українських бізнесменів і запропонував їм долучитись до фінансування відбудови. Завдяки зусиллям меценатів та держави вдалося не лише оновити саму будівлю, а й частково відтворити ансамбль — збудувати флігелі, відновити алеї, посадити липи.

Сьогодні відвідувачі можуть побачити перший і другий поверхи палацу, родинні портрети Розумовських, а також меч, подарований нащадком роду — Грегором Розумовським — у день відкриття комплексу після реконструкції. Палац відновлювався неодноразово: першу масштабну реконструкцію провів Каміл Львович Розумовський у 1911 році, а другу — вже в незалежній Україні.

Важливою частиною комплексу є також відновлена цитадель Батуринської фортеці. Вона зберігає архітектурну силу минулого і має сакральне значення. У підземеллях церкви, розташованої на території цитаделі, зберігаються останки людей, знайдені під час археологічних розкопок. Їхній спокій є немов нагадуванням про жертви, які українці неодноразово приносили у боротьбі за свободу.

Батурин — не просто музей чи історичний об’єкт. Це місце пам’яті, символ спротиву й українського державницького духу. Воно дає змогу краще зрозуміти, ким ми були, якими були наші прагнення, і чому боротьба за незалежність ніколи не припинялась. Сьогодні місто живе як відкритий історичний простір, де минуле говорить з теперішнім.

Анастасія Кошелівська.