Вулиця Марії Примаченко у Прилуках. Чим унікальне її мистецтво?

На південній околиці Прилуку у мікрорайоні Рокитний простяглася вулиця, закладена ще в середині минулого століття. Її довжина лише 720 метрів. У 1952 році саме тут відводили земельні ділянки під житлову забудову для працівників колективного господарства.

Міська артерія була названа на честь радянського природознавця Клемента Тімірязєва. Коли відродилась вільна Україна, вулиця ожила новою назвою. Сьогодні цей шлях говорить мовою мистецтва, адже носить ім’я Марії Примаченко, мисткині, чиї картини стали візитівкою України у світі.

І недаремно її ініціали з’явилися на мапі Прилук, адже ми увічнюємо пам’ять тих, хто став справжнім голосом своєї країни.

Марія Примаченко народилася 1908 року в селі Болотня на Київщині. Її дитинство було затьмарено тяжкою недугою. Та маленька дівчинка не зламалась, а навпаки сприйняла світ по-інакшому. Вона відчувала життя глибше, ніж інші, і бачила красу там, де пересічний погляд бачив лише буденність.

Почалося все просто, згадувала Марія. Пасла гусей, малювала квіти на піску, а тоді розмалювала хату глиною. З дитячої забавки виросло мистецтво світового масштабу. Під її пензлем оживали фантастичні творіння та небачені квіти.

У 1936 році художницю запросили до Центральних експериментальних майстерень у Києві. Тут збирали народні таланти з усієї України. Відтоді її роботи експонувалися в Москві, Ленінграді, Варшаві, Парижі та Монреалі.

У французькій столиці картини Примаченко побачив сам Пабло Пікасо і зізнався – перед ним геніальна жінка. Проте мало хто знав, що у нібито безневинних малюнках приховувався глибокий сенс.

Очільниця краєзнавчого музею Тетяна Зоць наголошує – це жінка, котра зуміла своїми барвами обхитрити усю радянську систему і показати справжню душу України.

Тетяна Зоць, директорка Прилуцького краєзнавчого музею: «Той, хто не знає роботи Марії Примаченко, говорить, що вони наївні та дитячі. Але вони, мабуть, не знають її біографію та творчості. Її роботи надзвичайно концептуальні. Кожна має підпис, і ця текстова частина доволі є парадоксальною та неочікуваною. Її дивовижні звірі – це не просто звірі. Через них Марія Примаченко говорить на серйозні теми – війна, соціальні проблеми, космічні програми, атомну загрозу.

А ще вона жартує про змагання колгоспів за найбільший буряк чи ріпу та одержимість кукурудзою у часи Хрущова. Це стереотип, що у творах Примаченко немає проявів реальності того часу. Насправді, їй вдалося обманути цензорів, малюючи нібито просто, але вона ховає вражаючі значення в своїх назвах картин і в образах на картинах».

Марія Примаченко вміло маскувала критику під образами простих народних художніх форм. Її творчість була продуманою, тож без вагань проходила повз цензуру. Насправді ж, за цими полотнами постала мисткиня світового рівня. Вона мислила глобально, але залишалася вірною українському корінню.

Тетяна Зоць: «Радянська влада довго створювала з Марії Примаченко наївну, просту, архаїчну художницю-бабусю. Хоча стиль мисткині був особливим, а її роботи були соціально-політичними та надзвичайно критичними. Проте образ наївної художниці з народу зробив її безпечною для радянської влади. Влада радянська, вони навіть і не зрозуміли її ваги та важливості, важливості творчості Марії Примаченко. Художниця з Болотні обдурила цілу радянську систему. Отож, ми сьогодні маємо перестати вірити в стереотип про наївну, народну, декоративну мисткиню».

Життя Марії Примаченко було сповнене випробувань. Під час Другої світової війни вона втратила чоловіка. Сама виховувала сина Федора, який, до речі, також став художником. Попри втрати і біль, вона створила понад тисячу робіт. Навіть у поважному віці, тяжко хворіючи, художниця продовжувала малювати.

2022 рік. Ворог переступив поріг мирної України. Картини Марії Примаченко, які довгі роки залишалися недоторканими, зазнали ушкоджень. Це питання і досі немає відповіді. Чи ненавмисні окупанти намагалися знищити свідчення нашої культури? Це питання і досі немає відповіді.

Тетяна Зоць: «На третій день повномасштабного вторгнення РФ постраждав музей у населеному пункті Іванкові Вишгородського району, де зберігалися роботи майстрині. Однак більшу частину робіт все-таки вдалося врятувати».

Мистецтво Марії Примаченко все ще промовляє до світу. Врятована спадщина відкрила нову сторінку культурного фронту. Сьогодні її твори наближають нашу перемогу.

Тетяна Зоць: «5 травня 2022 року картину Марії Примаченко «Квіти виросли коло четвертого блоку» продали на аукціоні за 500 тисяч доларів. Усі гроші пішли на допомогу Збройним Силам України. Це, власне, перше в Україні, коли картину українського митця продали за таку суму. Марія Примаченко відкрила свій власний культурний фронт проти ворога».

Марія Примаченко – геніальна українська художниця. І у Прилуках відчутна спадщина Мисткині. Вулиця, що носить її ім’я, нагадує – творчість не має кордонів, а ми, українці – народ, який не мовчить.