На Прилуччині подружжя фермерів створило крафтову сироварню

Фото: Суспільне.

Володимир та Алла Цигури з Дейманівки, що на Прилуччині, за три роки побудували власне фермерське господарство, де утримують 20 дійних корів, 40 кіз та пів сотні овець. Щодня подружжя отримує до 150 літрів коров’ячого й козячого молока, з якого виготовляє натуральні крафтові сири та кисломолочну продукцію.

Про це пише Суспільне.

Володимир Цигура розповідає: у теплий період худоба харчується завдяки вільному випасу. Для цього козам, зокрема, щодня вистачає близько двох годин.

«Ми їх майже не годуємо. Зимою, звичайно, що так, а оце весна, літо вони на випасі, а якщо добра зима і немає снігу, то вівці взагалі на випасі цілий рік. Їм вистачає цілком. Випасують тут все. Дейманівка вся ж випашена».

Зі слів фермера, більшість баранів у них безпородні, а кози — навпаки.

«Барани в нас майже всі безпородні. Кілька є лаконів, ті що дійні. Кози майже всі породисті. Переважно це нубійці, альпійці, і ось є ламанчі. Кілька штучок. Коротковушки. Є чистокровні, є нечистокровні, але переважно це породи, які конкретно для сиру».

За добу 14 дійних кіз дають близько 50 літрів молока, розповідає дружина Володимира — Алла. У сім’ї жінка відповідає за переробку молочної продукції. З її слів, 99% козиного молока йде на виготовлення крафтового сиру.

«Якщо варити твердий сир, то виходить у нас десь кілограмів шість плюс-мінус твердого сиру. Якщо це бринза, то там вихід вже іде близько 15–17%. Тому десь з 10 літрів молока ми отримуємо до 2 кілограмів сиру козячого — бринзи».

Зі слів жінки, нині вона варить три види молодих сирів та близько 10 витриманих з різними добавками.

«Ми здебільшого варимо що з козячого, що з коровʼячого — це гауду, качоту. Качота — вона з коротким терміном визрівання — до двох місяців. Гауду ми залишаємо визрівати від двох місяців. У продаж вона йде, коли їй 3–4. Беремо тільки молоко, закваску і фермент, спеції, можливо ще барвник, але це барвник натуральний, харчовий, спеціально для сиру розрахований. Більше нічого. Сіль ще».

Жінка також виготовляє кисломолочну продукцію — переважно з коров’ячого молока. Для цього тримають 20 корів, які за добу дають до 100 літрів молока.

«Основа, на чому ми заробляємо, для чого це все ось, — стадо корів. Тут є дійні, недійні, є вже нетелі».

Подружжя тримає кілька порід корів, зокрема голштин та джерсі. Також має до 10 телиць.

Зі слів фермера, для корів застосовують холодний метод утримання — худоба живе не в закритому приміщенні. Також у Цигур є пасовище площею у вісім гектарів. Нині чоловік активно займається заготівлею корму на зиму.

«По-перше, в місті немає жодних перспектив. По-друге, це хобі плюс заробіток. По-третє, відсотків на 90 це харчові продукти наші. Частково ми докупляємо, але це мінімум. 99% з ферми повністю. Дітей забезпечувати, машину, себе, і плюс на розвиток. Переважно все інвестується. Вся виручка інвестується».

До Дейманівки багатодітна сім’я переїхала з Києва у перші дні повномасштабної війни, до будинку дідуся Володимира. Спочатку вони вирощували розсаду й овочі, а вже навесні наступного року придбали першу худобу, пригадує Алла Цигура.

«У селі нелегко. Ті, хто хочуть переїхати до села, не маючи гарного стартового капіталу, повинні бути готові до того, що треба працювати, і працювати багато. Ще коли в тебе своя справа, то ти працюєш 24 на 7».

Свою ферму подружжя називає сімейною справою. Вони вже долучають до випасу худоби двох старших дітей. Наразі Алла та Володимир чекають на п’яту дитину.