
Анатолій із села Велика Дорога – хазяїн від Бога. Вдома має велику господарку. Своїми руками помайстрував все у хаті і навколо неї. До війни запасів у хаті, погребі та хлівах мав стільки, що вистачило б на десяток років. Мабуть саме з цієї причини, орки з перших днів окупації облюбували його хату і заселилися в неї цілим табором.
Коли орки зрозуміли, що в хаті жити небезпечно, почали перебиратися до погреба. Повиносили звідти всі запаси господарів - і закрутки, і буряки, і картоплю, і тушонку. А далі почали тягти з будинку всі теплі речі і одяг, які траплялися під руку - лаштували собі нічліг.
В погребі Анатолія ці нелюди прожили майже місяць. Господарі боялися кидати будинок, тому щодня ходили по власному подвір’ю поратися, як по мінному полю, боячись і вгору зайвий раз подивитись. Коли орки зарізали свиню та почали рубати курей, Анатолій зрозумів, що має рятувати свою єдину годувальницю - корову Майку. Бо у сусідніх дворах корів вже або постріляли, або порізали. Взяв Майку на аркан і пішки повів до Ніжина.
На першому ж блок-пості орки розсміялися в обличчя і попередили, що живим ані чоловіка, ані його скотину не залишать і розстріляють. Але Анатолій плюнув і пішов, бо мав рятувати годувальницю. Декілька годин під обстрілами вів Майку до Ніжина, а в Хвилівці повантажив у транспорт і так її доправили до міста.
Майже місяць рашистські окупанти мордували селян з Великої Дороги. Тут перевернулося з півтори тисячі орків. За місяць селяни натерпілися стільки, що життя не вистачить аби переповісти той жах - щоденні погрози, знущання та мародерства люди і досі не можуть забути. Сусідні будинки не встигали гасити. Та й це не допомагало. Хтось почав заікатися, хтось жменями ковтає пігулки від серця чи тиску....
Від сусідніх будинків лишилися лише кістяки, а ось будинок Анатолія дивом вцілів. В ньому потрощені вікна і дірявий дах, але всередині смачно пахне вечерею з печі і запашним чаєм з м’ятою. 83-річна мама Анатолія, Ніна Григорівна читає Біблію і розповідає, що там сказано - слідом за війною буде голод. Саме його найбільше бояться селяни. Бо вони вже знають, що таке залишитися з потолоченими садами і городами та порожніми погребами і хлівами.
Коли Велику Дорогу звільнили, першого ж дня Анатолій поїхав до Ніжина забирати Майку додому до села. А у єдиної вцілілої свинки народилися поросята. Родина не натішиться, що вберегла хазяйство! А скільки у Великій Дорозі, селах на Чернігівщині та по всій країні таких хат, куди більше ніколи не повернеться життя...
Новини по темі:







Коментарі (0 шт):
Додати коментар:
Останні новини
На Прилуччині за вихідні сталися три пожежі
12-14 вересня на території Прилук та району сталися три пожежі. Горіли житловий будинок, літня кухня, сухостій і господарча споруда. Детальніше
15.09.2025
Легкоатлети з Прилуччини посіли призові місця на чемпіонаті у Києві
11 вересня у Києві відбувся відкритий чемпіонат з легкої атлетики. Вихованці Сухополов’янської ДЮСШ завоювали золоті, срібні та бронзові нагороди. Детальніше
15.09.2025
Армія РФ вдарила по вогнеборцям, які у Ніжині гасили пожежу після атаки дронів
Ввечері 14 вересня війська РФ атакували вогнеборців у Ніжині, коли ті гасили пожежу після прильоту БпЛА. Загалом під час ліквідації наслідків зазнали травм четверо працівників ДСНС. Детальніше
12.09.2025
У Прилуках попрощалися із двома загиблими військовими ЗСУ – Сергієм Варламовим та Павлом Мудраком
12 вересня Прилуцька та Сухополов’янська громади провели в останню путь двох військовослужбовців ЗСУ – майора Сергія Варламова, який загинув 10 вересня на Чернігівщині та солдата Павла Мудрака, який помер 7 вересня. Детальніше
12.09.2025
Військового з Прилуччини нагородили державною відзнакою
Старшому сержанту Ігорю Голині з Прилуччини вручили орден “За мужність” ІІІ ступеня. Детальніше
Всі новини