Історія бойового кота, який тримає бойовий дух у бліндажі

17 квітня 2025 р.   362   0
Історія бойового кота, який тримає бойовий дух у бліндажі

Це військовослужбовець Олександр і його побратим Рись. Сьогодні дізнаємося про їхню історію детальніше. Він не говорить, не стріляє і навіть не носить зброї. Але вже кілька місяців цей чорношерстий боєць із зеленою іскрою в очах – повноцінний побратим на передовій. Саме чотирилапий друг допомагає військовослужбовцям на Курському напрямку відчути трохи миру серед війни.

Капелан Олександр: «Я його знайшов у лісі, у Харківській області. Його поведінка мені дуже сподобалася. Він такий кіт незвичайний, незвичайні очі в нього, незвичайна поведінка. Він дуже такий бійцівський, він не боїться собак, він кидається сам на собак, якщо собака нахабно лізе до нього. Він теж передає свій бойовий дух бійцям, що не треба боятися, треба бути мужнім».

Капелан Олександр з усмішкою показує мініатюрний бронежилет, пошитий спеціально для пухнастого побратима. На ньому шеврон із зображенням рисі, бо кіт, як справжня рись – тихий, невловимий, обережний, але завжди поруч.

В народі кажуть, чорний кіт – погана прикмета, але на фронті в це не вірять. Сьогодні Рись для захисників – це талісман. Крім того, пухнастик має гарні розумові здібності.



Капелан Олександр: «Бронежилет свій загубив в лісі. Я йому кажу, Рись, я заплатив за цю розгрузку тисячу гривень. Якщо ти не знайдеш його, то забудь за рідкий корм. Місяць на місяць будеш постити! Якраз піст християнський і ти будеш постити, будеш їсти тільки сухий корм. Він на мене так подивився, і мене тягне за поводок, і за хвилину він знайшов цей бронік».

Поміж окопів і обстрілів Рись залишається єдиною відрадою. Тепло його тіла і тихе муркотіння заспокоюють краще за будь-які слова, ділиться отець Олександр: «Я бачу, що хлопці часто в такому стані були, виснажені, а коли приходив Рись, вони починали посміхатися, з ним гратися, відходили від стану такого,.. що він вміє людей трішки розвеселити, гратися, заспокоїти.

Він ходить по фронту, як по власному подвір’ї. Сідає біля гармати, заглядає в окопи. Кладе голову на шолом того, хто щойно повернувся з «нуля». І в його зелених очах відображається світ без війни, без втрат, без болю. Світ, до якого ми всі ще йдемо.


Джерело: pryluky.org

Коментарі (0 шт):


Додати коментар:

Ваше ім'я (максимум 15 символів)
Анти-спам код: Оновити

Останні новини

21.11.2025
Стабільний мобільний зв’язок під час відключень світла – у Прилуцькій РВА пройшла нарада
У Прилуцькій районній військовій адміністрації провели робочу зустріч, присвячену забезпеченню безперебійної роботи мобільного зв’язку на Прилуччині. Детальніше
21.11.2025
Закликав застосовувати насильство до співробітників ТЦК: прокуратура оскаржує вирок блогеру з Прилуччини
38-річного жителя Прилуцького району засудили до 5 років позбавлення волі за те, що він на своєму YouTube-каналі закликав застосовувати насильство до співробітників ТЦК. Наразі прокуратура оскаржує даний вирок. Детальніше
21.11.2025
Зберігав вдома наркотики: на Прилуччині викрили 42-річного чоловіка
Під час санкціонованого обшуку співробітники Прилуцького райвідділу поліції виявили у 42-річного жителя Ладанської громади готові до вживання наркотики та інші речові докази. Детальніше
21.11.2025
«Тіні забутих предків»: уродженець Прилуччини працював з Параджановим над створенням культового фільму
Володимир Луговський, уродженець села Линовиця, працював у тандемі з Сергієм Параджановим над всесвітньовідомою стрічкою «Тіні забутих предків». Детальніше
20.11.2025
Жителі Варвинщини вшанували земляка, вченого-математика Георгія Вороного
20 листопада у Варвинській громаді вшанували пам’ять вченого-математика з села Журавка Георгія Вороного. Захід присвячений 117-тій річниці з дня смерті науковця. Детальніше
Всі новини

Наші опитування

Яким чином ви попали на наш сайт?







Показати результати опитування
Показати всі опитування на сайті