Це військовослужбовець Олександр і його побратим Рись. Сьогодні дізнаємося про їхню історію детальніше. Він не говорить, не стріляє і навіть не носить зброї. Але вже кілька місяців цей чорношерстий боєць із зеленою іскрою в очах – повноцінний побратим на передовій. Саме чотирилапий друг допомагає військовослужбовцям на Курському напрямку відчути трохи миру серед війни.
Капелан Олександр: «Я його знайшов у лісі, у Харківській області. Його поведінка мені дуже сподобалася. Він такий кіт незвичайний, незвичайні очі в нього, незвичайна поведінка. Він дуже такий бійцівський, він не боїться собак, він кидається сам на собак, якщо собака нахабно лізе до нього. Він теж передає свій бойовий дух бійцям, що не треба боятися, треба бути мужнім».
Капелан Олександр з усмішкою показує мініатюрний бронежилет, пошитий спеціально для пухнастого побратима. На ньому шеврон із зображенням рисі, бо кіт, як справжня рись – тихий, невловимий, обережний, але завжди поруч.
В народі кажуть, чорний кіт – погана прикмета, але на фронті в це не вірять. Сьогодні Рись для захисників – це талісман. Крім того, пухнастик має гарні розумові здібності.
Капелан Олександр: «Бронежилет свій загубив в лісі. Я йому кажу, Рись, я заплатив за цю розгрузку тисячу гривень. Якщо ти не знайдеш його, то забудь за рідкий корм. Місяць на місяць будеш постити! Якраз піст християнський і ти будеш постити, будеш їсти тільки сухий корм. Він на мене так подивився, і мене тягне за поводок, і за хвилину він знайшов цей бронік».
Поміж окопів і обстрілів Рись залишається єдиною відрадою. Тепло його тіла і тихе муркотіння заспокоюють краще за будь-які слова, ділиться отець Олександр: «Я бачу, що хлопці часто в такому стані були, виснажені, а коли приходив Рись, вони починали посміхатися, з ним гратися, відходили від стану такого,.. що він вміє людей трішки розвеселити, гратися, заспокоїти.
Він ходить по фронту, як по власному подвір’ї. Сідає біля гармати, заглядає в окопи. Кладе голову на шолом того, хто щойно повернувся з «нуля». І в його зелених очах відображається світ без війни, без втрат, без болю. Світ, до якого ми всі ще йдемо.
Новини по темі:
На Прилуччині попрощалися із загиблим військовим ЗСУ Григорієм Сергєєнком
У громаді на Прилуччині попрощалися із загиблим військовим ЗСУ Сергієм Яковенком
У громаді на Прилуччині попрощалися із загиблим військовим ЗСУ Сергієм Савченком
На Прилуччині попрощалися із загиблим військовим ЗСУ Сергієм Титаренком
У Прилуках попрощалися із загиблим військовим ЗСУ Дмитром Ляшовим
У громаді на Прилуччині попрощалися із загиблим військовим ЗСУ Дмитром Олістратенком
Коментарі (0 шт):
Додати коментар:
Останні новини
У 2025 році на роботу ЖКГ Прилук виділили майже 47 мільйонів гривень
46 мільйонів 908 тисяч гривень – таку суму із міського бюджету Прилук виділили торік на фінансування Програми «Житлово-комунальне господарство та організація благоустрою міста Прилуки у 2025 році».Так, з цієї суми16 мільйонів спрямували на поточний ремонт вулично-шляхової мережі, 1 мільйон 750 тисяч гривень – на грейдерування ґрунтових доріг, ще 800 тисяч – на роботи із заміни, встановлення та обслуговування дорожніх знаків. Детальніше
19.02.2026
На Прилуччині попрощалися із загиблим військовим ЗСУ Григорієм Сергєєнком
18 лютого Варвинська громада провела в останню путь загиблого військового ЗСУ Григорія Сергєєнка. Чоловік впродовж дев’яти місяців вважався зниклим безвісти. Він загинув 19 травня 2025 року в Сумській області. Детальніше
19.02.2026
У пожежах на Чернігівщині одна людина загинула, двоє зазнали травм
18-19 лютого на Чернігівщині сталися дві пожежі, внаслідок яких загинула одна людина, дві – зазнали опіків. Детальніше
18.02.2026
У Прилуках працює Центр ментального здоров’я: які послуги надає
На базі Прилуцької центральної міської лікарні функціонує Центр ментального здоров’я. Тут жителі громади можуть отримати комплексну психосоціальну підтримку. Зокрема, у 2025 році послугами Центру скористалися понад 5 тисяч осіб, з яких майже 600 – це військовослужбовці, ветерани та члени їхніх родин. Детальніше
18.02.2026
Жителька Прилук у 74 роки отримала своє перше водійське посвідчення
Щоб отримати своє перше водійське посвідчення 74-річній Вірі Куліченко з Прилук знадобилися майже рік навчання з трьома інструкторами та десять спроб. Жінка вже 11 років, як пенсіонерка, а сісти за кермо її мотивувала необхідність бути мобільною — аби возити чоловіка до лікарні та займатися улюбленим хобі. Детальніше
Всі новини