Історія бойового кота, який тримає бойовий дух у бліндажі

17 квітня 2025 р.   440   0
Історія бойового кота, який тримає бойовий дух у бліндажі

Це військовослужбовець Олександр і його побратим Рись. Сьогодні дізнаємося про їхню історію детальніше. Він не говорить, не стріляє і навіть не носить зброї. Але вже кілька місяців цей чорношерстий боєць із зеленою іскрою в очах – повноцінний побратим на передовій. Саме чотирилапий друг допомагає військовослужбовцям на Курському напрямку відчути трохи миру серед війни.

Капелан Олександр: «Я його знайшов у лісі, у Харківській області. Його поведінка мені дуже сподобалася. Він такий кіт незвичайний, незвичайні очі в нього, незвичайна поведінка. Він дуже такий бійцівський, він не боїться собак, він кидається сам на собак, якщо собака нахабно лізе до нього. Він теж передає свій бойовий дух бійцям, що не треба боятися, треба бути мужнім».

Капелан Олександр з усмішкою показує мініатюрний бронежилет, пошитий спеціально для пухнастого побратима. На ньому шеврон із зображенням рисі, бо кіт, як справжня рись – тихий, невловимий, обережний, але завжди поруч.

В народі кажуть, чорний кіт – погана прикмета, але на фронті в це не вірять. Сьогодні Рись для захисників – це талісман. Крім того, пухнастик має гарні розумові здібності.



Капелан Олександр: «Бронежилет свій загубив в лісі. Я йому кажу, Рись, я заплатив за цю розгрузку тисячу гривень. Якщо ти не знайдеш його, то забудь за рідкий корм. Місяць на місяць будеш постити! Якраз піст християнський і ти будеш постити, будеш їсти тільки сухий корм. Він на мене так подивився, і мене тягне за поводок, і за хвилину він знайшов цей бронік».

Поміж окопів і обстрілів Рись залишається єдиною відрадою. Тепло його тіла і тихе муркотіння заспокоюють краще за будь-які слова, ділиться отець Олександр: «Я бачу, що хлопці часто в такому стані були, виснажені, а коли приходив Рись, вони починали посміхатися, з ним гратися, відходили від стану такого,.. що він вміє людей трішки розвеселити, гратися, заспокоїти.

Він ходить по фронту, як по власному подвір’ї. Сідає біля гармати, заглядає в окопи. Кладе голову на шолом того, хто щойно повернувся з «нуля». І в його зелених очах відображається світ без війни, без втрат, без болю. Світ, до якого ми всі ще йдемо.


Джерело: pryluky.org

Коментарі (0 шт):


Додати коментар:

Ваше ім'я (максимум 15 символів)
Анти-спам код: Оновити

Останні новини

21.01.2026
Линовицька громада попрощалася з Володимиром Маляровим
Понад рік ім’я Володимира Малярова значилось у списках зниклих безвісти. І лише тепер Линовицька громада отримала можливість гідно попрощатись зі своїм героєм. 21 січня Богданівка нарешті обійняла свого сина-захисника, який повернувся до рідної землі на щиті, аби знайти свій вічний спокій. Детальніше
21.01.2026
Прилуцький ЦНАП працюватиме під час блекаутів – партнери надали необхідне обладнання
У Прилуцькому центрі надання адміністративних послуг встановили систему резервного електропостачання, яка забезпечить стабільну роботу під час блекаутів. Обладнання придбали за підтримки Програми EGAP. Детальніше
21.01.2026
Легкоатлети з Прилук вибороли призові місця на чемпіонаті у Києві
20 січня у Києві відбувався чемпіонат міста з легкої атлетики серед юнаків 2009-2010, 2011-2012 років народження. Прилучани вибороли призові місця. Детальніше
21.01.2026
У громаді на Прилуччині попрощалися із двома військовими – Олексієм Маслієвим та Володимиром Копкою
21 січня Сухополов’янська громада провела в останню путь двох військових ЗСУ – Олексія Маслієва, який загинув 4 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку та Володимира Копку, який помер 18 січня 2026 року. Детальніше
20.01.2026
У ліцеї на Прилуччині завершили будівництво укриття
У Варвинському ліцеї № 1 завершено будівництво та облаштування протирадіаційного укриття. Сховище відповідає сучасним вимогам безпеки. Детальніше
Всі новини

Наші опитування

Яким чином ви попали на наш сайт?







Показати результати опитування
Показати всі опитування на сайті