Рушники, скатертини, килимки: жителька Прилуччини тче на старовинному верстаті

Жителька села Сергіївка Яблунівської громади Олена Родіонова займається ткацтвом – опанувала ремесло сама, через інтернет. Працює на старовинному верстаті, який 100 років тому виготовив її дідусь. Жінка тче різноманітні вироби – рушники, серветки, скатертини, килимки, шалі, пояси для сорочок.

Про це йдеться у сюжеті ТК «Прилуки».

Блакитно-біла шаль – це перша власноруч виткана річ Олени Родіонової – жительки села Сергіївка Яблунівської громади.

«Я така активна діячка, що взяла для першого виробу саму складну нитку. Вона плутається неймовірно, це махір. Але в мене вийшло, я зробила такий виріб».

Жінка займається ткацтвом на старовинному верстаті. Він перейшов їй у спадок. Ще 100 років тому на ньому ткала бабуся пані Олени.

«Це робив мій дід. Моя сестра оцей верстат привезла в школу для музею. Але вибрали меншого розміру, а цей стояв в школі в гаражі. І коли до мене прийшла думка, я хочу верстат, то брат мій сказав, я тобі зроблю. Каже, приїжджай. Я приїхала до школи, в гаражі забрала палки. А потім я думала, як же його скласти, я ніде його не бачила. Я заїжджала в музей один, другий, третій, в Яготині заїжджала, але там зовсім не таке було, як це».

Зрештою пані Олена збирала верстат власноруч. Каже – підказував дідусь.

«Коли оці палички я складала, я не знала, куди його положити. А потім я взяла паличку і питаю: дідусь, це куди? А мені потім через деякий час приходить картинка. А отак треба скласти пазлик до пазлика. І я склала, оці частини прийшлось замінити, бо вони вже дуже шашелем поїлися. Це абсолютно робочий станок, можна виробляти все, що забажаєте».

Олена вміє ткати на верстаті різні вироби – рушники, серветки, скатертини, килимки, шалі, пояси для сорочок. Цьому жінка навчилася сама, з інтернету.

«Спочатку робилась нитка, потім нитку намотували на вал. Повертається вал для того, щоб нитка йшла в цю сторону. Нитка протягується по нитчинкам і заправляється в бердо. Із берда йде на вал, і вже тут, на цьому місці, воно тчеться. Педалі прив’язані до нитчинків, вони піднімаються вгору і опускаються. І коли основа нитки піднімається, вони переплітаються. І в цей момент човником проходить бокова нитка. І тоді виходить взір».

Найбільше пані Олена полюбляє ткати червоні паски з українським орнаментом. Одна робота займає небагато часу. Ткацьку справу жінка полюбила всім серцем. Так зберігає традиції українського народу.

«Я зберігаю своїм знанням те, що було раніше. І є таке враження, що воно ще пригодиться».