Три могили та таємниця: Дослідник відкрив забутий некрополь родини Скоропадських

Краєзнавець Ростислав Маляренко розкрив маловідому сторінку історії Тростянецького парку та натрапив на сліди тіней забутих предків

У кожному клаптику землі, у кожному закутку старовинного парку криється своя неповторна історія. Історія, що складається з людських доль, мрій, сподівань та таємниць, які очікують на свого дослідника.

Тростянецький парк — одне з таких місць, де кожен метр земель зберігає унікальні спогади про людей, які творили цю землю, плекали її та вписали власні сторінки в історію України. У самому серці Тростянецького парку, на пагорбі серед рідкісних рослин і продуманого ландшафту, ховається майже забута історія — некрополь родини Скоропадських. Ця «площа» приховує в собі більше, ніж здається на перший погляд.

Іван Михайлович Скоропадський — не просто власник садиби. Він був людиною ідеї, яка ще з дитинства знала: саме тут буде його останній спочинок. Некрополь розташований на найвищій точці саду, спеціально обраній для збереження пам’яті про рід. Тут було висаджено найбільше екзотичних рослин, і саме тут він хотів поховати не лише себе, а й перевезти прах своїх рідних. На жаль, сьогодні пам’ятник не зберігся в первісному вигляді, а склеп був пограбований у 1930-х роках. Залишилося лише кілька фрагментів і згадки. Серед них — спогади Павла Скоропадського, онука Івана Михайловича та останнього гетьмана України, який описував три пам’ятники, розташовані на площі, один із яких був із білого мармуру із зображенням Божої Матері.

Іван Скоропадський також зібрав землю з могил своїх родичів і близьких і створив символічну псевдомогилу біля власного склепу. Випадок допоміг у наш час повернути увагу до цього місця: під час розчищення ялівцевих заростей у парку працівники натрапили на чітко окреслені пагорби — залишки зруйнованих могил.

 Дослідник Маляренко помітив і гранітний камінь, що зберігся, і визначив місце ще однієї могили — графа Мілорадовича, друга Скоропадського, який помер у нього в гостях. Усе це стало можливим завдяки наполегливості дослідника та випадку, який допоміг скласти цілісну картину. Павло Скоропадський залишив ще один важливий спогад — про створення самого парку. За його словами, парк закладали десять землекопів, кожен із власною «грабаркою» — спеціальним візком. Він писав, що сад був «утішенням його життя» і звертався до наступних поколінь: якщо побачите безлад, скажіть про це хазяїну саду. Та хазяїна вже немає, і не завжди є кому сказати. До речі, ще за життя Іван Скоропадський планував інше місце для родинного склепу — під зруйнованою церквою, де й досі зберігся крипт, але згодом передумав і створив некрополь просто в парку. І хоча сьогодні залишилася лише одна могила — самого Скоропадського, таємниці цього місця досі живі.

«Кожне поховання — це чиєсь життя, біографія та прив’язка до історії», — кажуть історики. І некрополь Скоропадських — яскраве тому підтвердження. Це не лише місце спокою, а меморіал ідеї, культури та національної пам’яті. Некрополь Скоропадських у Тростянці — це не просто три поховання. Це історія, філософія, родинна пам’ять і тиха біографія минулого, захована в пагорбах і камінні. Кожне поховання — це чиєсь життя, це частина історії. І це — справжній скарб.

Дарія Сидоренко.