Лісові Сорочинці: деякі цікаві факти про село

Фото: Serennisima, pryluky.info.

Село Лісові Сорочинці, що у Прилуцькому районі, було засноване на території Київського воєводства Речі Посполитої у 1-й половині ХVІІ ст. Що ще відомо про село – далі у матеріалі.

Про це пише «Чернігівщина туристична».

Лісові Сорочинці – мальовниче село у Прилуцькому районі, яке має багатовікову історію. Засноване на території Київського воєводства Речі Посполитої у 1-й половині ХVІІ ст.

Назва села не пов’язана з Великими Сорочинцями на Полтавщині, а походить від прізвища першого власника цієї території – Василя Сороча, який отримав земельний наділ від Густинського монастиря у 1629 році , де згодом і з’явилось село.

З плином часу змінювались власники села, волості та губернії, до яких воно входило.

Лісові Сорочинці разом з іншими селами та містами Чернігівщини переживали нелегкі та буремні часи воєн, посух, голоду, репресій.

Це село має свої цікавинки. Так, один з представників поміщицького шляхетного роду Домонтовичів –  Андрій Іванович, – наприкінці ХІХ ст. першим у селі посадив та виростив картоплю. А ще  – постійно працював над створенням нових сортів яблук і таки створив нові – «Кальвіль Сорочинський» («Путівка осіння») та «Кальвіль Домонтовича», за які у 1900 році отримав бронзову медаль. У пам’ять про відомого земляка–селекціонера центральна вулиця села названа на його честь.

І ще цікавий факт: це село, як і деякі інші села, під час побудови залізниці саме цією залізничною колією було розділене на 2 частини.

У селі збереглись назви кутків від перших прізвищ/прізвиськ характерних особливостей перших поселенців чи інших характерних особливостей: Гайдаї (першим поселенцем цього кутка був Гайдай), Каптурі (від першого поселенця на прізвище Каптур), Бехівщина (від прізвища Бех), Полозі (від майстра з виготовлення полозів для саней). А куток, де була калюжа, яка не висихала, так і назвали – Калюжі.

А ще тут є Кумина долина, Панський ставок, Негодине поле.