Історія древніх Прилук: у 1913 році в Прилуках налічувалося аж 9 готелів

А чи знали ви, що на початку ХХ століття у Прилуках налічувалося аж дев’ять готелів, що говорить про неабиякий економічний і туристичний розвиток міста? Де ж вони розташовувалися і кому належали? Про це все в нашому історичному сюжеті.

Сьогодні нашою спікеркою є директорка Прилуцького краєзнавчого Тетяна Зоць, з якою ми разом і досліджували цю цікаву тему.

Тетяна Зоць: «Середина ХІХ століття, я завжди говорю про те, що з’являються освітні заклади, чоловіча і жіноча гімназія. І, власне, це історики, і зокрема Маценко в своєму описі Прилуччини за 1888 рік стверджує про те, що це якраз стимулює розвиток міста. Це стимулює до того, що з’являється велика кількість лавок, магазинів і, відповідно, місць перебування людей, які приїздять сюди, чи привозять дітей на навчання, чи приїздять, можливо, до якихось знайомих, чи взагалі приїздять, і тому з’являються готелі.

Немає статистики на кінець ХХ століття, є статистика на початок ХХ століття. Зокрема, ми чітко знаємо, що на 1910 рік у місті налічувалося 8 готелів, а ось на період 1913 року у місті налічувалося 9 готелів. Ну, наприклад, такі були як Центральний, Олександрівський, Петербурзький, Берлін, Європейський, Розенберг».

Чи не всі готелі тоді розміщувалися у самому серці Прилук? Власне, як і Центральний готель Лапшука, що колись був в історичній будівлі нинішньої жіночої консультації. Мало хто знає, що в кінці ХІХ століття на цьому місті була садиба, яка налічувала 4 будинки, і належала вона прилуцькому міщанину Олександру Лапшуку.

На другому поверсі будівлі був розкішний готель. Колишня садиба Лапшука так і дихає історією. Цікаво, що ця історична будівля мала розкішний підвал. На жаль, під час ремонту всю автентику будівельники забудували. Заходимо до середини історичної будівлі та шукаємо вхід до підвалу. Цікаво, що тут і сьогодні відчувається запах духмяної випічки.

І це зовсім не випадково. Колись на першому поверсі цієї будівлі працювала харчевня, на другому був готель, а ось у цьому підвальному приміщенні була невеличка пекарня. Хотілося б дуже подивитися, які там були умови, але, на жаль, тут замок і все зачинено.

Тетяна Зоць: «Інколи ми коли виходимо з музею, то навіть чуємо ще аромат смачних булочок. Мабуть, все-таки залишилися аромати з тієї пекарні. Загалом по місту дуже багато було, велика кількість різного роду пекарень, бублики виготовлялись, це окрема тема, мабуть. А ось тут знаходився готель. В місті знаходилися ще заїжджі двори. І загалом потрібно зазначити те, що місто було проїзним. Це шлях на південь нашої держави, до Криму і тому ось із Ніжина всі мандрували власне через Прилуки. Були оці постоялі двори, заїжджі двори. Ми знаємо, що по вулиці Переяслівській був заїжджий двір і власне там зупинявся Тарас Шевченко. Ми так оцінюємо, що це десь в районі магазину «Малятко» був заїжджий двір. А був заїжджий двір Густинського монастиря. Це в самому... територіально розміщувалась де у нас Пантелеймонівська капличка.

І заїжджий двір був Ладанського монастиря. Це по колишній вулиці Миколаївській, нинішня вулиця Небесної сотні. Коли ми маємо дев’ятиповерхівку по Небесної сотні, і далі йдуть такі будинки, ніби на пагорбі. Тут знаходився заїжджий двір Ладанського монастиря».

Повертаючись до теми готелів, варто згадати, що головний гранд-готель міста розташовувався у самому серці Прилук.

Тетяна Зоць: «Один із найелітніших і знаних готелів в Прилуках, це був готель, який розміщувався майже на розі Київської і вокзальної. Далі за будинком Чайкіна і між бужинком Чайкіна і будинком Косицького. Це нинішній «Престиж» і ресторан «Удай». Практично там, де ресторан «Латоре», знаходився гранд-готель. Якщо ми подивимося на старих листівках, то ми бачимо лише шпиль цього грант-готелю.

На превеликий жаль, не збереглося ані листівок, ані документальних свідчень про це. Але, можливо, певні дослідження дадуть нам якусь нову інформацію і стосовно цієї тематики».

І якщо від будівлі елітного гранд-готелю сьогодні геть нічого не збереглося, то зовсім поруч, у кількох кроках від нього, вабить своєю автентикою ще один витвір архітектурного мистецтва. Ця історична будівля просто таки вражає своєю величчю, розкішшю і красою. І це все не випадково. Чого лише вартує сама нетипова оздоба вікон! Адже тут розміщувався готель для VIP-персон, які переважно були іноземцями.

Тетяна Зоць: «Донедавна там розміщувався банк «Демарк». І ось ця будівля дійсно така харизматична, унікальна. Видно, що вона, незважаючи на зовнішній ремонт, який відбувався там у 70-х роках ХХ століття, ця будівля виконувала функції також готелю. І от вона, власне, зберегла ось ці ознаки ХІХ сторіччя, тому що ми дивимося по зовнішньому вигляду вікон. Ми знаємо, що там є напівциркулярне склепіння підвальних приміщень. Ми бачимо, взагалі, саме розташування внутрішніх приміщень і зовнішні підлоги. Тобто це абсолютно стара будівля, виконувала вона функції готелю. Знаємо, що в радянський час після ремонтних робіт, вона також виконувала функції готелю.

Більше того, знаємо, що цей готель був відремонтований для розміщення і перебування там, скажімо так, елітних відвідувачів, іноземців або високопоставлених осіб. Знаємо це не випадково, а це знають і наші містяни, які, власне, і переповідають про те, хто приїздив туди, хто там проживав. Тому, власне, це ще жива історія нашого сьогодення».

А у підсумку варто ще раз наголосити на високому рівні розвитку Прилук на початку ХХ століття.

Тетяна Зоць: «Тому що ми дивимося по тій кількості, скільки в нас було фотомайстерень, скільки в нас було різних лавок. Дивимося навіть по друкованих виданнях, які виписувалися. Тобто це і рівень життя містян.

Ми інколи говоримо про те, що Панас Мирний сказав, що Прилуки темні, в багнюці, нема тут чого робити, і таке воно йому незручне, негарне. Так, він молодим чоловіком у юнацькому практично віці, приїхав у другу половину XIX століття, початок другої половини. А ось вже, скажімо так, кінець XIX століття, коли ось ми говоримо про готелі, про ту кількість готелів, які є в місті, то місто дуже активно розвивалося, з’явилася залізниця, електросвітло, водогін ведеться. Тобто місто зростає в інфраструктурі і економічно, і соціально».

Після 1917 року у Прилуках лишився лише один готель, який містився тоді по вулиці Вокзальній, 26. Новий готель Прилуки на 104 місця був побудований уже у 1962 році. До слова, на сьогодні у Прилуках налічується 5 готелів.